Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Реалії Ізяславського пологового

Фото ілюстративне

У цьому матеріалі я не маю на меті когось образити і не кажу, що всі лікарі пологового погані. Лише описую загальне враження, яке склалося у мене після відвідування цього лікувального закладу. Прізвища та імена персоналу я не називатиму з етичних міркувань.

Зовсім нещодавно мені «пощастило» потрапити у Ізяславський пологовий будинок. Народжувати я у ньому точно не збиралася (і ще раз переконалася у правильності свого вибору) і опинитися там не мала жодного бажання.

Та оскільки виникли ускладнення, лікарі повинні були надати невідкладну допомогу тут на місці. За те, що моя лікарка швидко відреагувала, я їй справді щиро вдячна, адже стан, з яким я потрапила до лікарні, був критичним. В результаті мене залишили під наглядом.

Поверх, де народжується життя

Так склалося, що лежала я на третьому поверсі пологового будинку, де народжують жінки. За логікою, мене мали покласти на другий, але ситуація з коронавірусом у нашому місті лише набирає обертів. Тому й «Патологію вагітних» та «Гінекологічне відділення» перенесли на третій поверх, аби звільнити місце для терапії та дитячого. Оскільки у їхньому приміщенні планували створити додаткові місця для пацієнтів з Covid-19.

І ось, усі хто має ось-ось народити, вагітні та невагітні опинилися на одному поверсі. Як виявилося – з найгіршим ремонтом та умовами. Якщо мене не підводить пам’ять, то ще коли моя мама народжувала моїх менших сестру та брата – тут все було так само. Хіба що вікна змінені. В палатах ремонту жодного нема – лише пофарбовані стіни у нестерпно рожевий колір, на вікнах висять штори такого ж кольору, що, як на мене, добряче тисне на голову. На ліжках лежать старі, незручні матраци, у такому ж стані подушки та кусючі одіяла. Завдяки цьому, після першої ночі, у мене жахливо боліли плечі, спина і голова. На підлозі застелений ліноліум, в кімнаті є старий пеленальний стіл, щось типу люльки для малечі, умивальник, зеркало, вішалка та тумбочки. Все ж я думаю, що у цій палаті жінки з малечею не лежать, а лише ті, хто готується до пологів.

Такий інтер’єр, як ви розумієте, практично скрізь на поверсі.

Чому він мене збентежив? Тому що, за словами дівчат, на другому поверсі пологового будинку набагато кращий ремонт: там і палати більш доглянуті, і ламінат, плитка на підлозі. Та й виглядає той поверх більш сучасно.

Тоді чому таких привілеїв за стільки часу немає на поверсі, де народжується життя? Для мене це зовсім не зрозуміло.

Їжа

Ніхто не любить лікарняної їжі. Це, як на мене нормально, бо вона без смаку та апетитного вигляду. Тричі на день нам приносили якісь супчики, а якщо пощастить – борщ, також хліб і чай. І на цьому меню закінчується. Добре, що у мене тут під боком є рідні, які завжди могли принести щось корисне та смачне. А якщо хтось з далекого села? Тоді залишається перетерпіти на хлібі й воді.

Лікування

Що ж стосується самого лікування – то це болюча тема. Знімати тонус матки мені вирішили Ніфідіпіном, оскільки крапельниці могли лише викликати пологи. Цей препарат призначений для пониження тиску, тому й мене залишили в лікарні. Організм на нього може реагувати як-завгодно, як то кажуть – одне лічиш, інше – калічиш. Так було й у мене. Спочатку я себе почувала ще непогано, але випити я мала 4 таблетки через кожні 15 хвилин. І ось, після останньої таблетки, у мене почало горіти обличчя, підійматися тиск, пульс був більшим за норму вдвічі, а серце, буквально, вилітало з грудей. Лікарі казали, що так треба, таке може бути. Треба чи не треба, а мені було дуже страшно. Потім мені давали заспокійливе і я намагалася заснути. Краще стало десь аж зранку (але серце все одно вилітало).

Зранку я мала випити знову цю таблетку. Взагалі я мала їх ковтати ще 3 дні. Після того як я випила нову порцію – у мене з’явилися ті ж самі симптоми. Тут я вже не мовчала і почала бити на сполох. На щастя, на зміну заступила якась нормальна акушерка, яка одразу зрозуміла, що такий стан – це не нормально, і що мені потрібно перестати пити ці ліки негайно. Звісно, що мені вкололи ще й препарати, аби зняти цю інтоксикацію з організму, і моє серце, нарешті, заспокоїлося.

Що цікаво, в платі зі мною лежала дівчина, яку вже місяць не виписують з лікарні. У неї була кровотеча, яку вчасно зупинили. Але на даний момент у неї не було вже ніяких істотних симптомів, щоб тримати її тут. Навпаки, її вже «заліковували». Цей Ніфідіпін вона пила 2 тижні і дійшло вже до того, що тиск у неї був 80/60, 75/60, тобто малий розрив. Таке самопочуття може взагалі спровокувати зупинку серця та істотно вплинути на рух крові по тілу. А це, у свою чергу, може нашкодити дитині.

Окрім цього препарату призначали і мені, і їй Магнікум, Папаверин. Воно все впливає на тиск.

Коли мені було краще вже по всім показникам – мене теж не хотіли відпускати додому на вихідні, бо лікарці здалося, що матка знову тонусує. До того ж, мені хотіли покапати Магнезію (ту, яка може пологи спровокувати). Тоді я й не витерпіла і поїхала в Шепетівку на прийом до свого приватного лікаря, який мене консультує усю вагітність. В результаті – усі показники були в нормі, він скасував усі призначення і порекомендував лише Но-шпу. Тоді я й приїхала до лікарні, зібрала речі, написала відмову і поїхала щаслива додому. А дома, я то кажуть, і стіни лікують. І мені справді після того жодного разу гірше не було.

У чому мораль?

Я зрозуміла одне: лікарі нашого пологового будинку зовсім не працюють над удосконаленням своїх знань та навичок (ті, з якими зіштовхнулася я). Вони не знають про нові дослідження, не вивчають доказову медицину, яка сьогодні є пріоритетною у багатьох країнах. Керуються лише тим, що вивчили колись університеті і на цьому, відповідно, їхній професійний розвиток завершується.

Сьогодні кожна свідома жінка їде до приватних лікарів за кілька десятків, а то й сотень кілометрів, тому що знає – там їй точно допоможуть. А в Ізяслав йти боїться, бо тут «налікують». Тоді навіщо нам взагалі лікарня і гінекологи, які у ній працюють? За що люди отримують зарплатню? Чому ніхто не слідкує за тим, аби в нашому місті працювали лише справжні професіонали.

Тому я й не дивуюся, що пологовий можуть закрити – він у жахливому стані, починаючи з ремонту і завершуючи професійністю самих лікарів. Якби сюди вкладали кошти на розвиток – Ізяславський пологовий будинок мав би перспективи та шанс на майбутнє. А так, маємо те, що маємо.

Наталія Поплавська

0
15
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.