Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Найкраща людина

Фото ілюстративне

У кожного з нас є людина, з якою пов’язані найкращі миті нашого життя. Їх, впринципі, може бути декілька, але обов’язково знайдеться той чи та, хто найбільше закарбувався у пам’яті. Для мене такою людиною завжди була моя бабуся. І хоч її вже 3 роки немає поруч із нами, кожне її слово, погляд, усмішка, частинки тіла – усе відтворюється в пам’яті, немов учора бачила.

Усе життя Валентина Смутко працювала з людьми. Перша професія, яку воно освоїла – провідник пасажирського вагона. Пам’ятаю, з яким запалом вона розповідала про свої поїздки по тодішньому Радянському Союзу. Як ще зовсім юна, кароока Валюша зі стрункою фігурою та щирою посмішкою зустрічала пасажирів на пероні і разом з ними, хоч і ненадовго, була однією родиною. Особливо це відчулося, коли вона запізнилася на свій рейс і, замість цього, поїхала у Владивосток. 9 днів і 8 ночей потяг летів через увесь Радянський Союз, а очі Валюші горіли від щастя. Неповторні краєвиди, емоції, враження – усе це можна було прочитати в її очах, коли вона розповідала цю історію. Це був один із найяскравіших спогадів про її життя, який вона пронесла крізь роки.

Згодом почався новий етап у її житті – сім’я. Ззовні Валюша теж істотно змінилася - зробила собі хімію на волоссі (так було модно у ті часи), через що воно стало максимально кучерявим та об’ємним, обличчя постаршало, змінилося. І вже перед собою ти не побачиш тієї дівчинки – тепер перед тобою не менш прекрасна, але вже зовсім доросла Валентина.

Чимало випробувань випало на її долю: доводилося важко працювати у полі, аби родина ні в чому не відчувала потреби. Поряд з тим – активно розвивалося будівництво сімейного гніздечка. Працювала вона бухгалтером і про свою професію, яка підіймала вище неба, вона вже й зовсім забула. Необхідно було бути дома, поруч з дітьми, чоловіком, підтримувати господарство. А що, тоді усі жінки так робили. І вже зовсім перестав горіти той вогник в очах, все частіше у них можна було побачити сльози: чи то від втоми, чи то від чогось іншого – вона не зізнавалася.

Ніжні, тендітні руки з часом ставали грубими та шершавими, колір волосся змінювався, зачіска теж. І характер, звісно, ставав важчим, адже хто витримає таке нелегке, неспокійне життя.

Якою її пам’ятаю я? Найкрасивішою бабусею з усіх, кого я знала. Вона завжди любила гарно одягнутися. Думаю з віком до кожної жінки приходить усвідомлення того, що потрібно бути прекрасною для себе. Одяг вона любила світлий. Вкрай рідко можна було зустріти у її гардеробі щось темне та непримітне. Стрижка у бабусі була короткою, часто вона змінювала колір волосся – то на світлий, то на темний. Хоча, як на мене, білявкою їй личило більше, адже тоді якийсь десяток років непомітно втікав з її обличчя. Завжди фарбувалася яскравою помадою, підфарбовувала війки. Тональним бабуся вкрай рідко користувалася. Вже, мабуть, у дуже зрілому віці почала його наносити тонесеньким шаром. Можливо, через це її обличчя було таким ніжним, красивим та свіжим на вигляд.

А ще, вона завжди гарно пахнула. Зранку та ввечері якимись смачними кремами, вдень – якісними парфумами, які залишалися на кожній її одежині досить довго. По правді кажучи, ніхто ніколи не міг сказати, що вона моя бабуся. Завжди – мама та доця.

Була вона ще й вправною господинею. Завжди у бабусі було щось смачненьке, особливо я любила її щавлевий борщ. Такого ніхто не готує і у мене щось схоже виходить вкрай рідко. А якщо якесь застілля – їй можна було позаздрити. Повірте, що таке розмаїття смачних страв, від яких голова обертом, мало де зустрінеш. Так було і з консерваціями, і на грядках і в побуті – скрізь бабусі не було рівних.

Як на мене, то у зрілому віці вона була набагато щасливішою, аніж коли раніше. Чому? Тому що вона полюбила себе і життя. Почала більше подорожувати, дбати про свій зовнішній вигляд, про мир і спокій у душі. У неї був міцний характер, який притаманний лише лідерам. І, не дивлячись на те, що вона була простою санітаркою – до її думки прислуховувалося все керівництво. Та й по ній ніколи ніхто б не сказав, що вона санітарка. Бо ця жінка завжди була прекрасною та неповторною.

Для мене вона є певним взірцем для наслідування, спогади про неї щоразу зігрівають серце і душу, особливо її засліплююча посмішка, від якої світлішали навіть найпохмуріші дні.

Наталія Поплавська

0
6
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.