Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Людина з пробірки

Фото ілюстративне

Не лише ранкове сонце пробуджувало навколишній край. Разом з ним тишу ранку порушував Андрій, готуючись до нового дня. Сьогодні він є для нього особливим: у передчутті довгоочікуваної доброї справи чоловік прокинувся на 33 хвилини раніше звичайного: була 03:27. Сонце повільно та ліниво підіймалося від своєї нічної опочивальні, освітляючи ранок для людей. Андрій автоматично зробив собі філіжанку кави, відкрив вікно і вийшов на балкон, на зустріч світанку. Прохолода вмить огорнула його тіло, в голові детально змінювався калейдоскоп сцен. Тих, які сьогодні будуть виконані з його наказу.

«Сину, сину, підійди!», - із двору схвильовано вигукнув тремтячим голосом тато, Петро Іванович. Побачене дитиною у ту мить безповоротно змінить долю малого хлопчика: зв’язаний батько під прицілом рушниці на колінах, за ним – двоє у білих пов’язках. Останнє слово мало бути його, але стало їхнім: «Твій батько – з пробірки! Смерть ворогам!». Перехопити останній погляд рідної людини тоді маленькому Андрійку не вдалося. Навіть зараз, через 20 років, уже Андрій Петрович з шаленим болем, розбиваючим душу на шматки, не може спокійно згадати ту мить. Шок, відчай, втрата батька… Нестерпний біль у грудях, біжить до нього, а дядьки у масках силоміць відштовхують його від уже неживого.. того, який ще декілька хвилин тому ходив перевіряти, як ростуть його буряки. Його розрада і хобі, таких більше не буде у жодних господарників. Мимоволі навіяний солодкий смак дитинства змусив згадати, чому так сталося і хто ті люди. Тогочасна боротьба із Заходом стосувалася навіть такого бойкоту за можливість жити, та хто у ті часи радянської влади думав про людей, головне – накази партії. У той день ще не сформований як психологічно, так і фізично юнак поклявся допомагати усім, кому штучне запліднення – єдиний шанс жити. Це стало причиною його фонду, названого у честь батька. Він активно виступав проти тих, хто не дає таким людям, як його батько, жити. Сьогодні – один з таких днів, коли Андрій з колегами їде відправляти бокси з їжею, медикаментами та подарунками до будинку, де живуть такі люди, позбавлені людського спілкування, підтримки та умов для нормального життя. Шум думок перервав стукіт у кімнату: зайшла мама. Сивочола, але завжди усміхнена ненька питає, чи йде снідати. «Йду», - відповідає син, стоячи на місці. Ком у горлі не давав сказати більше, мама була найріднішою людиною, яка завжди підтримувала сина у справі його життя. Справі, якою міг би пишатися батько.

Раптово кімнатну тишу перервав телефонний дзвінок. «Хто це може бути? Котра година»? – питає Андрій. Запізнився! Ностальгія далеко забрала від реального світу, перенісши на мить у світ мерців. Дух батька ніби заполонив усю кімнату. Поки говорив із водієм, спустився до кухні, шукаючи швидкий перекус та збираючись у дорогу. Погляд випадково зафіксувався на білому аркуші, що, мов пляма, залив сяйвом кухонний стіл. Список з червоними позначками замайорів, викликаючи незрозумілу тривогу у серці. Завдання, під яким виднівся чималенький перелік з прізвищами, викликали паніку в Андрія, який ніколи не втручався у мамині справи. Він обернув аркуш знову, підніс його до світла і в цю мить по діагоналі сторінки завиднівся ще один текст, прихований на перший погляд. Читаючи його, чоловік не міг повірити своїм очам. Ноги вмить перестали підтримувати обважнілий корпус тіла, він встиг втриматися за край столу. Знаки, цифра «6», що постійно повторюється, гасла, заклики.. що означає «Ні – пробірці», список із прізвищами, серед яких не усі закреслені. Маючи намір відкласти аркуш, погляд вмить зупинився на такому до болі знайомому прізвищу, його прізвищу! Це був Петро Якобчук, батько! І навпроти нього – хрест! І мамин підпис.. думки розривали Андрія, він не хотів усвідомлювати, що смерть якось може бути пов’язана з мамою, але її почерк, невідома робота, від якої вона приходить втомлена, з поглядом людини, що відреклася від усього на землі? Невже це правда? Невже вона виконала завдання вбити батька, бо він був не таким, як усі?

Хто дасть відповідь на ці питання? На крик, яким чоловік заполонив увесь будинок, прибігла матір, яка застала блідого з червоними, налитими кров’ю очима сина, що тримав цей список. «ХТО? ХТОО ЦЕ З-Р-О-Б-И-В?», - вигукнув він. Сльози 7-річного Андрійка вихлюпнулись назовні: невже рідна мама, яка залишилася одна, могла вбити рідного чоловіка за службу партії? Матір, яка дивилася на сина, що шаленів від страшної правди, обваленої на його плечі, мовчала. Тихо підійшовши до столу, вона відімкнула шухляду, дістала ще один аркуш і відійшла. Андрій взяв до рук шматок паперу і побачив новий список, жертв. У кінці списку було його прізвище. Якобук Андрій. У цю мить у кімнаті пролунав постріл….

Наталія Поплавська

0
15
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.