Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Життя як спалах

Життя як спалах

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи

Життя як спалах

Нещодавно у Поліську загальноосвітню школу І-ІІ ст. завітала мама Героя Небесної Сотні, Героя України, журналіста В'ячеслава Веремія, Катерина Веремій.

В'ячеслав Веремій народився 22 лютого 1980 року у Києві. У 1998 році закінчив Київську середню загальноосвітню школу № 270, у 2003 році – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Після завершення навчання в університеті став працювати журналістом. З 2005 року і до закриття газети у 2011 році був журналістом «Газеты по-киевски», де працював кореспондентом міських новин. З жовтня 2011 до лютого 2013 року, працював на сайті «Обозреватель», підготував 575 статей. Паралельно з роботою в «Обозревателе» писав на сайт «UkrainianiPhone», був редактором однієї з рубрик. На початку 2013 року перейшов на роботу в газету «Сегодня», але вже за кілька тижнів пішов звідти до редакції газети «Вести», яка тоді щойно відкрилася. У «Вестях» він був одним з провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування.
Під час Революції гідності В'ячеслав Веремій не був активним учасником революції, проте регулярно був на Майдані Незалежності у Києві із редакційними завданнями з першого ж дня подій.

19 січня 2014 року він висвітлював протистояння на вулиці Грушевського. Під час бою біля його ніг розірвалася світлошумова граната «Терен-6», при вибуху розбилися його окуляри, і один із уламків влучив у ліве око. Його було двічі прооперовано в Олександрівській лікарні, він сподівався, що зможе бачити обома очима. Лікарям довелося замінити кришталик, але вдалося зберегти око. Після виходу з лікарні він ще три тижні провів удома на лікарняному.
18 лютого 2014 року В'ячеслав Веремій вперше вийшов на роботу після лікування. Попри те, що він практично не бачив на ліве око, він був радий поверненню до роботи. За порадою колег того дня він не ходив на Майдан, а працював в офісі. Через велику кількість подій того дня свіжий номер газети здавався пізно, і В'ячеслав Веремій працював у редакції до опівночі.

У ніч на 19 лютого 2014 року В'ячеслав Веремій разом із колегою їхали з роботи на таксі додому, на Лівий берег. На розі Володимирської та Великої Житомирської він помітив озброєних «тітушок» у камуфляжі й масках та намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на автомобіль, почали його трощити, витягнули водія та пасажирів. Водієві та іншому пасажиру після побиття вдалося вирватися, а В'ячеслава Веремія сильно побили, після чого вистрелили в груди та залишили стікати кров'ю. В'ячеслава Веремія було шпиталізовано до реанімації Лікарні швидкої допомоги, проте через втрату крові та травми, несумісні з життям, близько шостої години ранку 19 лютого 2014 року він помер під час операції.

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності В'ячеславу Васильовичу Веремію посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 23 травня 2014 року у Києві на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 270 (проспект Володимира Маяковського № 21в), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 19 лютого 2015 року, у річницю загибелі Героя, у Києві на фасаді будинку № 8 на вулиці Великій Житомирській, біля якого він отримав смертельні поранення, йому було відкрито меморіальну дошку.

Хоча В'ячеслав народився та жив уКиєві, але дитинство своє він провів у Поліському, де часто гостював у своєїбабусі. Адже мама В'ячеслава, Катерина, народилася, виросла і навчалась у Поліському. У селі він ходив у садочок, займався у підготовчій групі. З Поліськогопоїхав до Києва у 7 років, та щороку приїздив до бабусі, а після її смерті до родичів.

Спогади про село займали особливе місце у його житті. Про це В'ячеслав пише у своєму дописі «Любов».

…Спогади про дитинство допомагали жити… Дорослий світ був занадто жорстоким.

Любити я навчився із самого народження. Ще як був в утробі матері…

Я мало що пам'ятаю з дитинства. Моя рідна річечка Бездна тече. На тому боці стадіон. Там футболісти у формі. На дворі спекотно. На березі трактор вирив своєю чудо рукою канаву. Вона повна води… Був дощ. З того часу я дуже полюбив футбол.

Мені десь шість років. Я щасливий. Я люблю свою бабусю. Мою рідну бабусю. Я люблю розповідати про війну і про матір. Мати в мене є. Я любив її. Чекав її. Я маленький хлопчик, у якого є тільки своя бабуся. Вечорами вона розповідала про війну. Як вона втікала від німців, як палили село. Як вона їла мерзлу картоплю. Як вона загубила малу матір у конюшині. Мені аж солодко і добре. Я люблю своє ліжко напружинах. Люблю радіо над головою. Люблю дивитись на фотографію матері, яка десь у Києві. Я люблю читати своюкнижку. Я в ній живу. Я весь у тому світі. Та книжка така товста, в ній там мало малюнків. Я так люблю її, свою книжку. Її читала баба. В три роки я розказував віршики. Баба втомилася читати й каже, щоб я читав сам. Вона порається біля груби. Потім вона здивовано чує як я по складах читаю казку. В три з половиною я навчився читати. Ту книжку бабуся спалила, бо не було чим підпалювати грубу…

ЗПоліським пов'язано багато почуттів та спогадів і у Катерини Веремій. Тому вона з радістю відгукнулася на запрошення приїхати на зустріч у Поліську школу. Катерина Аркадіївна поділилася своїми спогадами про Славка, його дитячимивіршами та дорослою поезією сина. Гостя пообіцяла невдовзі знову приїхати у Поліське після виходу з друку книги про її сина. А на згадку про зустріч подарувала книги про Революцію Гідності та поезії Тетяни Томашенко.

Учні, вчителі, працівники школи, гості були вражені почутим та з нетерпінням чекатимуть виходу у світ книги про В'ячеслава Веремія, над якою зараз працює його мама.

20.11.2017 р.

За матеріалами Поліської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

6
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.