Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Жінка - не кінь: у чому насправді полягає сенс свята 8 березня

Жінка - не кінь:  у чому насправді полягає сенс свята 8 березня

Коли у світі вперше почали відзначати Міжнародний жіночий день? Який початковий сенс цього свята та коли саме цей сенс «спотворили»? Чому багато українців ще досі сприймають 8 березня по-радянськи? Чому в цей день важливо не лише вітати жінок, а ще й говорити про їх дискримінацію? Які проблеми нерівності залишаються невирішеними й у наш час? Про це і не тільки розповіла дослідниця Оксана Кісь, яка вже понад двадцять років вивчає жіночі та гендерні питання в українській історії.

Міжнародний Жіночий День: як усе починалось

Свій початок історія цього свята веде від серпня 1910 року, коли в Копенгагені (Данія) понад сто учасниць Другої міжнародної конференції жінок-соціалісток із 17 країн світу одностайно схвалили рішення: щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за рівноправність. Таку пропозицію висунула Клара Цеткін (1857-1933) – видатна німецька діячка та теоретик жіночого і робітничого руху. Саме в цей час (на межі ХІХ-ХХ століть) світ переживав так звану «першу хвилю» фемінізму – масового суспільного руху за рівноправність жінок у політичній, освітній, економічній та іншій сферах.

Первісно ідея щорічно відзначати Міжнародний день прав жінок мала політичний смисл: це мав бути день, коли свідомі жінки у різних країнах публічно, у формі вуличних акцій заявлятимуть свої вимоги до урядів країн, вказуючи на різні прояви дискримінації та наполягаючи на забезпеченні рівних прав та можливостей для самореалізації. Уже перше відзначення Міжнародного жіночого дня у березні 1911 року вивело на вулиці європейських країн понад 1 млн жінок, які на мітингах та демонстраціях протестували проти нерівної оплати праці, відсутності виборчих прав, недоступності фахової освіти тощо. Щороку число учасниць таких акцій зростало, а з початком Першої світової війни серед вимог протестувальниць з'явилися й гасла про припинення війни.

1910-ті. Активістки Національної Жіночої партії тримають транспарант із цитатою «Жодна жінка, яка себе поважає, не повинна бажати успіху або працювати на політичну силу, що зневажає її стать». У 1920-му році активістки досягнуть своєї мети – отримають право голосу для жінок на виборах.

Хоча ініціатива запровадження щорічного відзначення Міжнародного дня прав жінок належала соціалісткам, уже від самого початку це свято набуло масового характеру, стало міжнародним і політичним за формою та змістом – як день солідарності жінок різних країн у боротьбі за рівні права.

У 1975 році Генеральна Асамб-лея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок. Україна – як членка ООН – також втілює цю резолюцію.

Як Радянський Союз спотворив свято

Протягом десятиліть радянської влади українці разом із рештою радянських людей щорічно відзначали 8 березня, яке з 1921 року мало статус державного свята, а з 1965 року навіть було оголошено вихідним днем. Однак, первісну ідею цього свята в СРСР спотворили до невпізнання. Свято повністю позбавили політичного емансипаційного смислу та перетворили на своєрідний сурогат Дня матері і Дня всіх закоханих, свято «весни, краси та жіночності», коли нікому вже й на думку не спадало згадувати про дискримінацію жінок.

Звичайно, такий викривлений спосіб відзначення 8 березня є непотрібним і неприйнятним. Немає також причини, чому цей день нині має бути вихідним. Таким його зробила радянська влада, щоб остаточно перетворити на свято приватно-родинне, щоб позбавити його політичного стрижня.

У сучасній Україні намагаються повернути первісний сенс свят

Більшість українців усе ще схильні сприймати свято 8 березня в його радянському варіанті і відзначати відповідно: із тюльпанами-мімозами-тортами-цукерками. Але молоде покоління українських жінок, яке, на щастя, не зазнало комуністичного впливу, нині активно відроджує саме той первісний смисл відзначення Міжнародного дня прав жінок. Від початку 2000-х я спостерігаю в різних містах України різні феміністські ініціативи, які намагаються відновити політичний дух цього свята, влаштовуючи вуличні акції під гаслами та акцентуючи увагу на болючих проблемах сучасних українок. Так, це порівняно малі групи ентузіасток, але їхній голос із року в рік стає все гучнішим, їх коло ширшає.

Не лише вітати, а й говорити про дискримінацію

Власне, ідея, яка лежить в основі Міжнародного жіночого дня, – ідея рівності прав та можливостей людей незалежно від статі – є однією з підвалин сучасної європейської демократії. Чи слід українцям відзначати 8 березня? Безперечно, якщо ми справді прагнемо стати повноцінною частиною Європи, якщо поділяємо європейські цінності та визнаємо проблему гендерної нерівності, яку прагнемо подолати.

Так, Міжнародний жіночий день не є традиційним українським святом, але ж так само не є питомо українським і День матері, який був започаткований у США у 1914 році. В Україні відзначаємо чимало днів, важливість яких ніхто не ставить під сумнів, хоча вони не мають прямогокоріння в українській традиції: День захисту прав дітей 1 червня, День толерантності до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, 1 грудня, Всесвітній день боротьби з раком молочної залози 20 жовтня. Кожен із цих днів покликаний привертати увагу громадськості до існуючої соціальної проблеми, яка потребує вирішення. У випадку 8 березня – це проблема гендерної нерівності і дискримінації жінок, до реального вирішення якої нам ще належить пройти довгий і непростий шлях.

8 березня має бути не стільки нагодою для привітань, компліментів та подарунків жінкам, скільки приводом привернути увагу співгромадян та влади до питань гендерної нерівності, які все ще дуже актуальні в сучасній Україні. У цей день нам варто говорити не лише про здобутки українського жіноцтва та відзначати внески жінок у поступ нашої країни (а їх чимало і вони вагомі!), але й артикулювати очевидні і приховані форми дискримінації жінок у різних сферах: недостатню представленість жінок у політичній сфері, в органах влади, на керівних посадах, дискримінаційні практики у сфері зайнятості та безліч інших проблем, які загалом вкладаються в проголошену в Україні політику забезпечення гендерної рівності.

Жінка ≠ робочий кінь

Мені здається, українські жінки дуже себе недооцінюють. Українки не наважуються навіть мріяти про щось більше, як один-єдиний день винагороди за всю свою невтомну працю, свої таланти, свої досягнення… Я аж ніяк не закликаю позбавити жінок вітань, подарунків і виявів прихильності та визнання. Навпаки: пропоную жінкам домагатися, щоб усе це – повагу, турботу, любов – вони отримували і відчували постійно, щодня. І лише один день на рік – 8 березня, у Міжнародний день прав жінок – згадували про проблеми і несправедливість, із якими стикаються у своєму житті. Святкувати 8 березня у радянський спосіб – із квітами і цукерками, із компліментами і словами про любов – дуже лицемірно. Це нагадує мені старий селянський звичай: раз на рік, перед тим, як почати орати ниву, селяни влаштовували свято для свого робочого коня. Вшановували, заквітчували і частували його, а потім цілий рік щоденно експлуатували його в господарстві. Саме так для мене виглядає й ось це звичне святкування 8 березня – як відкуп за важку працю, брак поваги, нестачу турботи, відкриту і приховану зневагу, яку досвідчують українки нащодень. Так не повинно бути. Нам треба відзначати Міжнародний жіночий день лише для того, щоб у цей день говорити і про досягнення жінок у боротьбі за рівні права, і про існуючу нині дискримінацію та шляхи її подолання.

За матеріалами сайту «Твоє місто»

26
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.