Стоматологія
Друк на футболках і чашках

​Закриття шкіл: необхідність чи забаганка

​Закриття шкіл: необхідність чи забаганка

Міністерство освіти і науки України планує оптимізувати мережу шкіл. Про це восени 2019 року повідомила міністерка освіти Ганна Новосад. Однією з обов'язкових кроків оптимізації є закриття сільських та малокомплектних шкіл. В результаті такого перевороту без роботи може залишитися близько 20 тисяч педагогів. Окрім цього, за словами батьків, дітям стане важче діставатися до опорних шкіл і умови навчання теж погіршаться. Та чи справді це так? Чи є закриття малокомплектних шкіл черговою забаганкою міністерства освіти? Чи все ж цей крок просто необхідний для розвитку економіки та майбутнього держави?

Яка ситуація у малокомплектних школах сьогодні?

У сільських та малих школах кількість учнів значно нижча, аніж у опорних. Деякі класи можуть нараховувати від 2 до 5 учнів.

За словами експертки CASE Ukraine Валерії Покідіної у малокомплектних школах немає змагальності, суперництва, немає колективу, де школярі тягнуться до кращого, до сильнішого. Діти вчаться в замкнутому колі. І практика показує, що успішність учнів малокомплектних шкіл залишає бажати кращого, вони рідко здобувають призові місця на предметних олімпіадах, отримують значно нижчі результати ЗНО. Результати головного показника якості шкільної освіти – доводять, що з 2008 року почалося погіршення результатів (зокрема, з української мови та літератури, математики) випускників сільських шкіл.

Окрім того умови, у яких навчаються учні, в більшості випадків, жахливі. У сільських школах не вистачає технічного оснащення, якісного ремонту та, інколи, навіть тепла.

Як закриття шкіл допоможе учням?

Мета оптимізації шкіл полягає у тому, щоб дати учням належні умови навчання, а не перекрити їм доступ до знань. Якщо дитина хоче знати – вона буде знати, незалежно від того скільки учнів сидить у класі. Але вона заслуговує навчатися в школі, де є теплі класи, спортивна зала, нормальна їдальня та необхідна матеріально-технічна база. Це, безумовно, впливає на якість освіти та життя дітей в цілому.

Вочевидь, якщо будуть закривати школи, для перевезення дітей видадуть автобуси. Тому проблем у цьому напрямку бути не повинно.

А можливо держава шукає на кому зекономити?

«Маленькі школи – це не лише чинник низької якості освіти, а й вагомий бюджетний тягар. Водночас вартість навчання (витрати платників податків на одного школяра) для сільської місцевості зросла. Наприклад, у деяких сільських школах рівень витрат року навчання на одного учня досягає 50 тис. грн., і це при середньому нормативові для міської місцевості у 8.9 тис. грн, а для сільської – 14 тис. грн. на рік. Причиною цього є низька наповнюваність класів (іноді до 5 учнів) і необхідність утримувати матеріально-технічну та викладацьку базу малочисельних шкіл. Наприклад, на Житомирщині, де на кожного учня в середньому припадає до 6 вчителів, щорічно витрачається від 21 до 33 тис. грн. податкових витрат у розрахунку на одного школяра. А в селі Пильгани Волинської області у 2013–2014 навчальному році в школі навчалося троє учнів, і на утримання кожного було витрачено 31.8 тис. грн. Такі приклади – непоодинокі. А все тому, що утримання приміщення у належному стані із певною кількістю технічних працівників, комунальними послугами – дуже дороговартісна справа. А оскільки якість освіти в таких школах низька, це, у свою чергу, говорить про марно використані кошти.» — пояснює у своїй статті Валерія Покідіна.

Насправді схожі реформи можна зустріти і у країнах Європи. Статистика доводить, що подібні «перевороти» приносили лише позитивні результати для бюджету країни та якості освіти в цілому.

А як щодо недоліків реформи?

За інформацією Профспілки працівників освіти і науки скасування державного субсидіювання малокомплектних шкіл впродовж трьох років призведе до закриття 3 427 закладів освіти та звільнення близько 20 тисяч педагогів. Це, відповідно, призведе до збільшення числа безробітних.

Працівники сільських шкіл теж не в захваті від цієї реформи:

«На жаль, питання про закриття малокомплектних шкіл – це болюча тема для вчителів Ізяславського району та особисто для мене. Перша проблема – це скорочення робочих годин, що призведе до суттєвого зменшення заробітної плати. Велика кількість вчителів взагалі залишиться без роботи. Також дітям буде не зручно добиратися до шкіл, адже не всі батьки мають змогу возити дітей у школу на великих відстанях. Мені здається, що програма для всіх однакова. Тому і вчителі всіх однаково навчають, не дивлячись чи місто це, чи сільська місцевість. Я проти думки «щоб кількість дітей відповідала заробітної платні». Це приниження гідності вчителя. Це не означає, що для п'яти учнів я прочитаю пів уроку, а для десяти цілий урок!» — розповідає вчителька географії Світлана Давидюк.

У профспілці також наголошують, що перекладання на місцеві бюджети загальнодержавних функцій освіти загрожує унеможливленню здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, особливо у сільській місцевості. Також це призведе до порушення прав громадян на доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти.

Деякі батьки не задоволені тим, що дітям доведеться довше діставатися до шкіл, а також тим, що класи будуть переповнені. Вчителі фізично не зможуть опитати усіх учнів за один урок та оцінити якість здобутих знань.

Отож, щоб провести реорганізацію малокомплектних шкіл, необхідно врахувати усі переваги та недоліки. Адже перепон на шляху до втілення реформи чимало. Найперше, необхідно подумати про майбутнє вчителів, які залишаться без робочих місць. Навряд чи у невеликих районних центрах будуватимуть нові школи. Тому важливо влаштувати реорганізацію так, щоб вона не призвела до збільшення кількості безробітних та емігрантів закордон.

Наталія Поплавська

6
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.