Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Таємний смак риболовлі

Таємний смак риболовлі

Таємний смак риболовлі

Ізяславські рибалки святкували свій день дев'ятого липня.

Завзяті риболови вже від світанку наодинці з природою та водоймою чатували свою здобич. А хтось разом із товаришами відпочивав на березі річки чи озера з вудочками, багаттям та ухою.

Риболовля – одне із найпоширеніших захоплень людства, особливо чоловіків. Воно може легко перерости у шалену пристрасть. Що ж у цьому особливого? Пояснити це та поділитися власним досвідом риболовлі погодився мешканець Ізяслава Віктор Смутко. Цією справою він займається близько п'ятдесяти років.

«Люблю виходити раненько до річки. Туман. Тихо. Хлюпочеться рибка. Розкладаєш вудочки, прикришуєш і чекаєш першого кльову. Буває, що наловиш багато риби, а буває – взагалі нічого. Але справа не в цьому. Коли ти виходиш на річку – ти відпочиваєш, забуваєш усі проблеми. Ось, якраз клює.», – Віктор Степанович поспіхом дістає вудочку, однак риба втекла. – «Ехх, зараз у Горині мало риби, дякуючи браконьєрам, не те, що колись. Тут раніше були острівки, які називалися кемпи. Їх омивала вода. Ми перепливали на ті острівки і там ловили рибу. Цікаво було та й риби вистачало.»

  • -А яким був Ваш перший досвід риболовлі?

« Пам'ятаю прийшов на річку ловити кобликів. Дивлюсь: дядько ловить щуку на живця. Ну думаю спробую. Беру цього ж коблика – це і є живець. Закинув. Не пройшло й п'яти хвилин – поплавок потопило. Я одразу давай тягнути до берега, а ще ж малий був. Але таки зловив я ту щуку. Гарна була, десь біля кілограма ваги. Прибіг додому задоволений. Це була моя перша риба.», – риболов закидає ще одну вудочку, – «А колись вудочки ми самі робили. Підеш у ліс, наріжеш ліщини, сушиш їх вдома, натягуєш, чіпляєш цеглу, прибиваєш гвіздком десь до верху. Складний механізм був. Це зараз є які хочеш: спінінги, пластмасові – на будь-який смак.»

  • -Ви усі сезони року займаєтесь риболовлею?

«Насправді ні, тому що люблю я літню риболовлю: сонечко, тепленько. Зимою холодно. Потрібно ходити з тією мармишкою, ящиком. Сидиш, мерзнеш. А ще як не клює нічого, то це взагалі «задоволення»,–посміхається.

  • -Які найбільшу рибу Ви ловили?

«Загалом карпи, щуки. По п'ять кілограм часто діставав. А так по три-чотири. Соми інколи ловив. Але це в центрі, де зараз ГЕС. І усю здобич ніс додому дружині та дітям. А маю товариша, який ловить рибу задля задоволення: зловить і випустить назад у водойму. Йому подобається процес риболовлі, а не її результат. Тому, як бачите, для кожного риболовля – це щось особливе, що дарує задоволення.»

Сонечко починає припікати, отже час повертатися додому. Риба зараз також сховається у свої нірки. Повернутися краще ввечері, адже під палючим літнім сонцем задоволення важко отримати. Віктор Степанович збирає свої речі і ми вирушаємо додому.

З річки зникає туман та легенький холодок. Тиша розвіюється. Щось таємне є у ранковій та вечірній риболовлі. І це щось можуть відчути лише ті, хто по-справжньому закоханий у цю справу.

Наталія Ладанюк

45
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.