Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Під час АТО доводиться долати труднощі воєнного часу

Під час АТО доводиться долати труднощі воєнного часу

Під час АТО доводиться долати труднощі воєнного часу

Вже який рік поспіль тривають бойові дії на сході країни, які у високих владних кабінетах від самого початку називають антитерористичною операцією. За цей час на захист миру і територіальної цілісності держави стали десятки тисяч добровольців, кадрових військових та воїнів запасу. До їх числа належить й ізяславчанин Володимир Яковишин. За його плечима вже була служба в Збройних силах, після чого Володимир працював вчителем фізичного виховання в Плужненському аграрному ліцеї. Розуміючи важливість ситуації, після отримання повістки він без будь-яких вагань 6 лютого минулого року вирушив виконувати свій почесний обов'язок. Вдома Володимира залишилися чекати дружина Інна з доньками Софійкою і зовсім недавно народженою Соломійкою. Звичайно, у дружини з дітьми, як і у всіх рідних, було хвилювання. Але вони також до всього поставилися з розумінням. Побажавши Володимиру щасливого повернення, вони стали чекати з твердою вірою, що все буде гаразд. Можливо ця віра, постійна підтримка рідних допомогли чоловікові у найнебезпечніші моменти, які його очікували на сході України. Але це було потім.

Спочатку була підготовка на полігоні у Рівненській області, де проживали в палатках. Вже тут відчули, що таке волонтерська підтримка. З вдячністю пригадує Володимир Яковишин і благодійників-земляків, які приїжджали на полігон з гуманітарною допомогою, привозили дрова, картоплю, консервацію, все необхідне для військових. Після двох місяців перебування на Рівненщині наступним місцем, де Володимир разом із товаришами проходив підготовку, став полігон у Дніпропетровській області. Це була гарна місцевість, у лісі. Непоганими були умови для перебування. Не було проблем із питною водою. Далі був полігон «Широкий Лан», що в Миколаївській області. Це загальновійськовий полігон, де проводяться навчання артилеристів, мінометників. Тут, як згадує Володимир Яковишин, була досить серйозна підготовка, навчалися ставити розтяжки, проходили підривні навчання. Все це в подальшому довелося застосовувати на практиці.

Після трьох-чотирьох тижнів навчань на останньому полігоні військових перевели в зону АТО. Першим населеним пунктом, де вони зупинилися, щоб отримати все необхідне спорядження, став населений пункт Зелений Гай Донецької області. Далі їх чекали вже серйозні випробування неподалік Маріуполя. Тамтешня територія частково була пристосована для перебування, вже викопаними були бліндажі. Воєнні будні розпочалися…

Володимир Яковишин проходив службу в групі інженерного забезпечення саперної роти 14 окремої механізованої бригади. Саперів у роті, ким був і Володимир, за штатним розписом налічувалось 50. Але прямі обов'язки виконували, приблизно, 15 військових. Інші знаходили для себе інші заняття. Дехто був неготовий через слабку підготовку. Адже не секрет, що під час перших хвиль мобілізації на службу потрапляло багато людей, в дійсності непридатних для виконання серйозних військових завдань.

Під час розмови з Володимиром довелося почути не про один такий випадок. А оскільки наш співрозмовник має вищу освіту, працював вчителем фізичного виховання і байдужий до алкоголю, то йому довірили командувати відділенням.

Робота сапера – важлива, відповідальна і небезпечна. Неодноразово доводилося потрапляти в небезпечні ситуації.Одного разу, коли наш земляк стояв у наряді, смертельно були поранені два його бойові товариші. За збігом обставин, обидва – дільничні інспектори, з сусіднього Теофіпольського району та з Волинської області. Врятувати життя не вдалося жодному з них. Іншим разом сам Володимир був поранений, підірвавшись на розтяжці. Лікувався в госпіталі.

Близько двох місяців Володимир Яковишин з іншими перебували під Маріуполем, поряд з морем. Але, як розповідає він, моря по-справжньому не бачили, бо було не до того. Та й про саме море спогади залишилися далеко не найкращі. Адже Маріуполь – місто промислове, скрізь видніються заводські труби, тож навколишнє середовище і вода в морі дуже забруднені.

У подальшому довелося побувати Володимиру і під горезвісною під час АТО Мар'їнкою. Тут доводилося більше працювати в лісопосадках, яких в цій місцевості надзвичайно багато. Кожне поле чергується з лісопосадкою довжиною 1-2 кілометра і завширшки приблизно 50 метрів. За однією з лісопосадок знаходилися українські військові, наступна була вільною, а вже за іншою перебували сепаратисти. Завданням наших саперів було непомітно пробратися в нейтральну лісопосадку, щоб перевірити її на наявність вибухових пристроїв і знешкодити їх. Або ж перемістити ближче до території ворога чи встановити на наближеній до нього відстані нові розтяжки. Було складно, небезпечно, але все закінчилося благополучно для Володимира Яковишина.

Більше як через рік перебування на військовій службі, сумлінно виконавши свій обов'язок перед Україною, навесні цього року він повернувся додому, де його радо зустріли щасливі дружина, доньки і всі рідні. Так склалося, що на попереднє місце роботи Володимир не повернувся, зараз знаходиться вдома. А оскільки у нього неабияке почуття гумору, то не втримався, щоб не пожартувати з цього приводу. Сказав, що після виходу матеріалу, можливо, хтось запропонує йому роботу. Будемо сподіватися, що в учасника антитерористичної операції Володимира Яковишина і з роботою, і взагалі в подальшому все складеться як найкраще. Головне, щоб і йому, й іншим не довелося більше воювати, щоб швидше закінчилися бойові дії на сході України.

Указом Президента України Петра Порошенка від 20 липня 2016 року №306/2016 Яковишин Володимир Сергійович нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», яку йому було вручено 14 жовтня під час урочистостей з нагоди відзначення Дня захисника України, дня українського козацтва та свята Покрови в Ізяславському районному будинку культури.

За матеріалами районної газети «Зоря Надгориння»

19
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.