Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Останній рейд Героя України Миколи Микитюка

Останній рейд Героя України Миколи Микитюка

Останній рейд Героя України Миколи Микитюка

12 травня йому виповнилося б 25...

Не пощастило нашому народу,

Дав Бог сусідів. ласих до нашесть,

Забрали все – і землю, і свободу,

Тепер забрати можуть вже і честь

(Ліна Костенко)

Із середини вересня 2015 року лейтенант Микола Микитюк почав набирати солдат у свій взвод у складі першого штурмового батальйону швидкого реагування 30-ої мехбригади. Він зустрічав їх із широко відкритою душею та оптимістичним настроєм. Два місяці тренувань на полігоні «Широкий Лан» згуртували таких різних хлопців, та і зусилля командира не були марними – солдати поважали один-одного і шанували свого взводного.

Знаючи із боїв 2014 року, що ворог — цинічний, підступний і хитрий.молодий командир щоденно черпав з інтернету щось новеньке про мінування, розвідку та багато іншого, що могло пригодитись в боях, а тоді відпрацьовував це із своїми бійцями.19січня Микола подзвонив додому: »Мені комбат підписав заяву на відпустку із 20, завтра виїжджатиму. Так хочеться мандарин…» Так багато планувалось зробитиу дні відпустки. але наступний день зламав усі плани.

Батальйон виступає в зону АТО – прийшов приказ командування… Нікому не було діла, що взвод недоукомплектований, що замість 3-х БТР-ів, лишень 2, та і ті «на ладан дишуть». Та Микола не втрачав оптимізму і усміхаючись, примовляв: «Все буде добре, пацани!»-- і хлопці готові були розділяти зі своїм командиром всі випробування. Вони вірили – молитви батьків, дружин, дітей та всіх щирих українців оберігатимуть їх від найгіршого.

«Ми будемо в третій лінії оборони», — заспокоював Коля своїх рідних. А вже 23 січня «вигрузка» і зразу ж — на допомогу бійцям у Пісках. 24 січня – взвод Микитюканаправили в село поблизу Авдіївки. Раптом командирську БМП підкинув сильний вибух. На броні було 8 бійців – троє із криком повалились на узбіччя – поранені, інші – контужені. Тримаючись за голову руками, Микола поліз до водія: чи живий? Серця солдат пронизав біль першої втрати,-- вже ніхто не мав впевненості у завтрашньому дні. Слова командира вивели бійців із шокового стану: «Ми будемо жити. Все буде добре, хлопці.»

Миколин взвод. доба за добою, спішив на допомогу захисникам під Міусом, Чорнухіним.Хлопці, зморені втомою і холодом, забули про тепло, одяг, їжу, нічліг – вони ніби завмерли із середини, не боячись ні осколків, ні куль. 28 січня вся рота здійснювала прикриття відходу частин з-під Вуглегірська, там було поранено комроти і Микола взяв командування ротою на себе, поранення отрималиі де-кілька солдатів взводу. Вдень 29 січня комбат приказав підтримати бійцями роти опорні пункти Чорнухіне, а Миколі – відібрати 14 солдат і вирушити під с.Рідкодуб на блок-пост «Балу». І хоч вони були послані на 3 години, всі розуміли, що ніхто не зможе виїхати звідти. Познайомившись із командиром блок-посту А. Шевченко (Шева), Микола наказав своїм бійцям зайняти місця у різних рядах окопів, а сам командував бійцями 128і своїми у верхньому ряді укріплень. Якраз у цей час бійці захопили ворожий танк і так, як наші всі були знищені, цьому танку приготували місце у верхньому ряді, для захисту наших позицій. Бійців обстрілювали зі всіх видів зброї та техніки… «Якщо є в світі десь пекло, — то це бої на «Балу», — говорили солдати. Не підвозили хлопцям ні сухпайків, ні теплих речей, ні води – ділилися з ними, чим могли, хлопці із 128 бригади. Місячи болото окопу, Микола сипав жартами та усміхався, підтримуючи бійців, але новий день приніс нові проблеми. 30 січня за 4кмвід них потрапили у засідку наші бійці, — багато поранених.

Микола із двома своїми бійцями під зливою смертоносного металу знову і знову повертались за пораненими. В цей же час був пораненийі корегувальник вогню. «Миколо, ти після Академії, ти зможеш, корегуй!» З усією відповідальністю взявся за справу: перевірив мінне поле, облаштував спостережний пункт. А вночі 31 січня знову на «Щасливому» (так назвали БМП) вивозили поранених. Сміливість, мужність, витривалість молодого офіцера вражали бійців, а ще його толерантність, добротаі турботливе ставлення до підлеглих робили свою справу – Миколу поважали всі. Він зумів спокійно, де-кількома реченнями підняти бойовий дух шістьох танкістів, які до цього вже кілька днів не вилазили із бліндажа.

Із 1 лютого обстріли їх позицій почастішали, все частіше блок-пост атакували танки із піхотою… Всі атаки були відбиті не без допомого нашої артилерії… Від «клятої» погоди солдати почали хворіти; сильний грип, кашель не оминули і Миколу.Навіть гарячого чаю не мали хлопці, ане то ліків, а в бліндажі все вологе і холодне…

Другого лютого Микола востаннє подзвонив батькам (лиш на 5 хвилин). А 6 лютого після ранкового бою знову збирались їхати вивозити поранених, водій БМП Вітя Черевко готував «Щасливого», а Микола пішов по окопу, перевіряючи позиції своїх бійців, одночасно спілкуючись по рації із хлопцями з інших окопів. Підійшов до вінничан – Саши Черепанова та Дмитра Дубка. Останній показав автомат: «Заклинив!» Миколапослав бійця у бліндаж вибрати справний, а сам присів із Сашею вокопі. «Синок»--так він називав на сім років старшого доброзичливого Сашу. Коли Дубок повернувся,- не повірив своїм очам: солдати несли вбитого командира і сильно контуженого Сашка.Довго ще звинувачував себе у смерті командира Дмитро Дубок.

Не тужи, солдате, нема твоєї вини!

Винні ті, хто покликав на нашу Землю війну, винні ЛНР та ДНР, винні всі, хто і зараз готовий вбивати всіх щирих українців, хто готовий і зараз вчепитися у горло тим, що за них пролив свою кров, винні загарбники, що в своїй «Рассєї» крутять бравурно пісню «Хотят лі русскієвойни», а самі тонами смертоносного металу нищать цвіт України!

Зі слів бойових побратимів загиблого

Героя України Миколи Микитюка

написано Галиною Микитюк

18
RSS
Гость
21:59
Як же ж шкода Миколу і таких молодих хлопців як він… У статті пишуть, що у війні винні ті хто її покликав, це правда, але вважаю що ще більше винні у війні це наша влада минула і найбільше теперішня. Чому більше теперішня, та тому, що знову як пише у статті, хлопців посилали, не укомплектованими повністю ні бойовою технікою ні зброєю, добре не підготовленими, молоді ще без досвіду лейтенанти тільки з академії і мобілізовані, восновному вчорашні селяни. В той самий час у тилу повністю укомплектовувався і зараз продовжують нарощувати і укомплектовувати найсучаснішим озброєнням, екіпіровкою і бойовою технікою, колишній беркут, у складі якого такі як голубан, чекають свого часу, коли рашисти підуть у повномасштабний наступ на нашу країну, будуть ще й стріляти нашим хлопцям у спину. Так не всі, вірю що там є багато патріотів і на них буде надія. Але з того що бачимо останнім часом, що витворяє колишня беркутня, б'ючи наших ветеранів теперішньої війни і захищаючи тітушню, то все стає очевидно, вони чекають реваншу. А наша теперішня влада на чолі з президентом все роблять для того щоб знищити Україну, таке відчуття, що виривають з неї останнє, вже навіть не особливо і ховаючись і готуючись тікати коли прийде час, а беркутня має їх в той час захищати щоб дати встигнути втікти, тому й екіпірують всім найновішим їх, а не хлопців на передовій. Сподіваюся, що ці тварюки не втічуть і отримають зповна за те, що прийшовши на крові небесної сотні, імітують реформи, розкрадають країну ще більше ніж раніше, при тому, що війна і людей довели вже до того, що по міжнародним міркам більше половини населення злидарями вже вважаються. Сподіваюся їх спіткатиме доля Чаушеску, за таких як Микола, які віддали своє життя щоб Україна була вільню, сильною, багатою, а не такою якою її робить наш «гарант» зі своїм кодлом. Накипіло…
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.