Стоматологія
Друк на футболках і чашках

​«МИ - ПОЕТИ З ДАЛЕКИХ ПРОВІНЦІЙ, НАД ЗНАМЕНАМИ СОНЦЕ НЕСЕМ…» (до 100-річчя Герася Соколенка)

​«МИ - ПОЕТИ З ДАЛЕКИХ ПРОВІНЦІЙ, НАД ЗНАМЕНАМИ СОНЦЕ НЕСЕМ…» (до 100-річчя Герася Соколенка)

Історія української літератури рясніє іменами загублених тоталітарною системою талановитих представників художньої інтелігенції, які мали сміливість виступати проти насильства відкрито або ж з допомогою метафор, підтекстом викривали кривавий режим.

Багато десятиліть ці імена замовчувалися аби їхнє правдиве слово не доходило до широкого читацького загалу. Сьогодні в незалежну Україну повернено цілу плеяду талановитих поетів, таких як: Василь Стус, Василь Симоненко, Ліна Костенко. А серед них уродженець села Михля Лютарської сільської ради Герась Соколенко (Герасим Шмигельський).

Останні роки відкривають чимало призабутих імен наших видатних земляків. Серед них – поет Герась Соколенко (справжнє прізвище – Шмигельський), 100-річний ювілей якого припадає на початок березня.

З нагоди 100-річчя з дня народження геніального поета-романтика та земляка Герася Соколенка 3 березня на його малій батьківщині в селі Михля у Михлянській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. відбулось літературно-мистецьке свято «МИ — ПОЕТИ З ДАЛЕКИХ ПРОВІНЦІЙ, НАД ЗНАМЕНАМИ СОНЦЕ НЕСЕМ…». На святкове дійство завітали:Горбатюк Василь Іванович — український письменник, член Національної спілки письменників України, директор Хмельницького обласного літературного музею, лауреат Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної премії імені Микити Годованця, премії імені Григорія Костюка, дипломант Всеукраїнського конкурсу на найкраще оповідання «Що записано в книгу життя», один з упорядників книги Герася Соколенка «Мечів ніжнотонних яса» Василь Горбатюк, завідувач сектору організаційної та інформаційної діяльності, цифрового розвитку та захисту персональних даних апарату райдержадміністрації Віктор Кучерук, завідувач сектору культури, молоді та спорту райдержадміністрації Марія Кучерук, директор Ізяславської центральної районної бібліотеки Ірина Кальніцька, директор Ізяславського районного будинку культури Ігор Костюк, поетеса з села Плужне Оксана Загаєвська, працівники ряду закладів культури Ізяславщини, педагоги та учні Михлянської ЗОШ І-ІІІ ст., жителі села.

У ході заходу, ведучими якого виступили учні школи Аліна Гончарук та Оксана Наталіч, присутні перегорнули сторінки життя та творчості Герася Соколенка. Бібліограф Ізяславської центральної районної бібліотеки Тетяна Гайдашук представила відеопрезентацію збірки творів Герася Соколенка та розповідей про нього «Мечів ніжнотонних яса».

До учасників зібрання із вітальним словом звернулись Віктор Кучерук та Василь Горбатюк. У своїх виступах вони щиро подякували жителям села Михля за збережену пам'ять про свого земляка. Було наголошено, що Герась Соколенко був відданим патріотом України, борцем за її волю, справжнім українцем. «Своїми поетичними творами він заспівав щиро і невимушено, властивим українському народові голосом правди. Його світанкова поезія — це тривожний клич воюючої за свою волю нації», — зазначили виступаючі.

Щиро і правдиво прозвучали у виконанні учнів Михлянської школи Аліни Гончарук, Оксани, Наталіч, Софії Салманової, Юлії Калетюк, Мартіни Холодюк, Тетяни Матіяш, Лазаря Дукача, Катерини Николайчук та поетеси Оксани Загаєцької з Плужного, ряд творів нашого земляка Герася Соколенка. Особливої окраси літературно-мистецькому святу надали пісні у виконанні учениць школи Аліни Гончарук, Надії Будішевської та працівника Ізяславської центральної районної бібліотеки Тетяни Федорчук.

Підводячи підсумки заходу, директор Ізяславської центральної районної бібліотеки Ірина Кальніцька та директор Михлянської ЗОШ І-ІІІ ст. Михайло Лисюк щиро подякували його організаторам, учасникам та гостям.

Завершилось свято пам'ятним фотографуванням.

Цього ж дня Василь Горбатюк, Ірина Кальніцька та Віктор Кучерук побували на місці садиби родини Шмигельських, де 100 років тому народився Герасим — відомий загалу як Герась Соколенко.

ДОВІДКОВО

Герась побачив світ 3 березня 1920 року в селі Михля Ізяславського району в сім'ї Івана та Олександри Шмигельських. Батько сам був із Михлі, а мати із сусіднього села – Лютарки. Згодом з'явилися ще дві сестрички – спочатку Варвара, потім – Марія. У 1937 році Герась закінчив семирічку і влаштувався на роботу до промлісгоспу. Його робота полягала у збиранні живиці та починалася у квітні і тривала до вересня. Через два роки Герась вирішив продовжити навчання та пішов до Заславської вечірньої середньої школи. Влітку він і далі трудився у лісі, а інший час – у редакції газети «За соціалістичне село». Саме в шкільні роки, під час праці в лісі й творилися перші вірші юного Герася, який узяв собі псевдонім Соколенко. Поетичний талант юнака помітили в області – від 1939 року його перші вірші з'явилися на шпальтах Кам'янець-подільської обласної комсомольської газети «Сталінська молодь».

Справжнє поетичне народження Герася Соколенка розпочалося у 1941 році, коли у вирі Другої світової війни з'явилась надія на відродження незалежної України. Молодий поет стає активним діячем українського національного руху.

Восени 1941 року Герась через свого друга Миколу Болкуна, що працював у редакції українського часопису «Заславський вісник», зблизився з ОУН. На той час у Заславлі був доволі значний осередок ОУН – на чолі похідної групи, яка прибула до міста слід-у-слід за німцями, стояв журналіст Павло Лібов. У 1941 році відновило свою діяльність Заславське товариство «Просвіта», а згаданий «Заславський вісник» з грудня почав виходити саме як орган «Просвіти». Газета містила численні публікації з історії України, з проблемами й завданнями українського руху на тогочасний момент, вірші, оповідання, уривки з великих творів, – усе це виховувало читача справжнім українським патріотом. Знайшлося у часописі місце й віршам Герася Соколенка. Від зими 1942 року молодий поет був відряджений до Шепетівки, де жив і працював при редакції газети «Нова Шепетівщина», у виданні якої активну участь брав Заславський осередок ОУН. До того ж, на Герася було покладено небезпечну місію кур'єра – він підтримував постійний зв'язок між Заславом, Рівним і Шепетівкою, селами й лісами краю. Його вірші, пронизані високим національним духом і любов'ю до України, публікуються крім «Заславського вісника», в інших газетах краю – «Українському голосі» (Проскурів), «Подолянині» (Кам'янець-Подільський), «Світлому проміні» (Антоніни), а також у журналах і газетах, що видавалися у Львові, Рівному, Празі та інших містах, де сформувалися патріотичні українські осередки. Щоправда, починаючи десь із 1943 року, під тиском німецької цензури український дух у згаданих часописах почав згасати. Зникли з їхніх сторінок й вірші Соколенка. Потрапили під тиск та репресії окупаційної влади й самі українські націоналісти – почалися повальні арешти.

У березні 1943 року Герась Соколенко опинився у Шепетівській буцегарні, де чотири місяці провів на воді і хлібі, у постійних катуваннях і допитах. Лише завдяки клопотанню Уласа Самчука – відомого українського публіциста (працював у Рівному у видавництві «Волинь»), Герася відпустили з в'язниці. Але, не додому – силою посадили у вагон та відправили на роботу до Німеччини. Й хоча на станції Здолбунів Герась втік з потягу, його згодом знову заарештували і таки доправили до табору «остарбайтерів» у Сілезії. Там чекав 12-годинний робочий день, важка і брудна праця на копальні, нелюдські умови побуту і харчування. Тільки вночі, стомлений від важкої праці, Соколенко насолоджувався улюбленою самотою та продовжував писати вірші.

Наприкінці 1944 року Червона Армія відкинула німців зі своєї землі й почала визвольний похід на Європу. Йдучи на Захід, мобілізаційні радянські органи загрібали всіх, хто міг поповнити військові ряди. Така доля вже у Сілезії наздогнала українського поета Герася Соколенка – він потрапив у штрафний батальйон як той, що повинен спокутувати вину за перебування в рядах націоналістів. Щойно з-за колючого дроту, непридатний до війська, бо недочував від хвороби, він, однак, опинився в шеренгах червоного війська на передовій лінії вогню. І хоч потрапив туди не під своїм прізвищем, а під літературним псевдонімом, похоронка на нього таки дійшла до батьків. В ній значилося, що Герась Соколенко, рядовий штрафної роти, загинув у бою 20 лютого 1945 року. Похований в братській могилі у селі Маркт Борау (нині – Борув Нижньосілезького воєводства Польщі).

Друге народження Герася Соколенка як поета відбулося у 1981 році, коли в Нью-Йорку побачила світ його збірка – тоді перша і єдина – «Твори поета невідомої долі», упорядкована Леонідом Полтавою. До неї увійшли 19 віршів, дві невеличкі поеми, «Життєпис Герася Соколенка». Книжка дісталась України з-за океану із запізненням, коли наша держава здобула незалежність та викликала нову хвилю відкриття поета вже на Батьківщині.

Сектор організаційної та інформаційної діяльності, цифрового

розвитку та захисту персональних даних апарату райдержадміністрації

22
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.