Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Ми маємопам'ятати

Ми маємопам'ятати

«Ми маємопам'ятати»

Роки…роки…Вони стирають з пам'яті багато подій минулого. Та є сторінки нашої історії, які ніколи не повинні забуватись, які відзиваються пекучим болем в серцях людей. «Ми маємо пам'ятати» під такою назвою в селі Білотин 22 січня біля обеліска відбулась година пам'яті, приурочена страшним подіям січня 1944 року. Жителі села, працівники сільської ради, працівники культури та священик зібралися, щоб вшанувати тих, хто загинув в роки війни.Черепеніна Ірина Яківна із сльозами на очах розповідалаприсутнім свої дитячі спогади, як палили село, як було страшно.

Священик відправив упокійну молебень за загиблими під час спалення села та у роки Другої світової війни жителями с. Білотин.

В цей день фашистиспалили 62 двори, загинуло від рук окупантів 4 жителі.

Пам'ятаймо, розповідаймо дітям, щоб не повторилосьце страшне лихо!

За матеріалами Білотинської сільської ради

22 січня – День спаленого села Білотин

На початку січня 1944 року війська І Українського фронту вступили на територію нашої області. Відступаючи під натиском регулярної армії і партизанських загонів, німецька орда виливала свою лють на мирне населення. Там, де ступала нога фашиста, залишались згарища, вбиті, залишалисягоре і лють людей. Відчуваючи свій кінець, фашисти нещаднопалили села.

Страшної долі не уникло і наше партизанське село Білотин. Воно поповнило список фашистських злодіянь нашого краю. Ми, нинішнє покоління, знаємо про цю трагічну сторінку нашого села не тільки з книг, а й з вуст тих людей, які пережили ці жахливідні, які були свідками тих трагічних подій.

Було спалено 62 двори, загинуло 4 жителі.

«Я була ще малою, не було мені і шести років, але страшний ранок 22 січня закарбувався в пам'яті назавжди… Жили ми в бараці біля села,багато сімей тулилося хто де міг. Ми вже знали, що село Комини німці спалили. Жахіття почалосяв 6 годин ранку. Було чути постріли, в небі літали самольоти. Всі боялися, брали саме необхідне і тікали в ліс. А німці в ліс боялися йти, боялись партизанів. Люди робили землянки і так жили декілька днів. Пам'ятаю, що було дуже холодно. А коли прийшли в село то побачили, що велика частина села була спалена. Фашисти поспішали на Остріг через Півневу Гору бо тут проходила дорога. Під час окупаціїмоя мама пекла партизанам хліб, брат був партизаном і загинув від автоматної черги ворога.»

Записано зі слів жительки с. Білотин Черепеніної Ірини Яківни.

15
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.