Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Кожна дитина повинна знати свої права та вчися володіти ними

Кожна дитина повинна знати свої права та вчися володіти ними

Кожен з нас, і дорослий і малий, є повноправним членом суспільства, його невід'ємною частиною, вільним і рівним у своїй гідності та правах. І першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина — ознайомлення з переліком основних прав та обов'язків. Адже, щоб запобігти порушенню своїх прав, а в разі порушення – захистити себе, то потрібно їх знати.

У нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, але їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, кримінального та Кримінально – Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими законами, а саме Законом «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім'ї».

Крім того спеціальний міжнародний правозахисний документ, що охоплює весь комплекс міжнародних правових стандартів захисту і забезпечення благополуччя дітей — Конвенція ООН про права дитини — набув чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Діти – це окрема, самостійна частина суспільства, якій притаманні особливі правила поведінки, своєрідні життєві погляди, що забезпечують її розвиток і становлення та перетворення в дорослу частину суспільства. Унаслідок свого становища діти потребують особливого підходу, соціального захисту та поваги до їх прав. Кожна дитина, яка знаходиться у суспільстві, має свої права та обов'язки незалежно від кольору шкіри чи очей, незалежно від того, де вона народилась, незалежно від того, хто її батьки, є вони чи їх немає за будь-яких обставин, незалежно від статі, віку, закладу в якому вона навчається, виховується. Кожна дитина – це особлива й неповторна особистість, яка має право сама визначити своє місце в житті й реалізувати свої здібності. Права і закони супроводжують її все життя. Звичайно у підлітковому віці неможливо знати досконало всі закони та права, проте діти повинні пам'ятати основне, що стосується їх прав та закони, в яких гарантуються ці права.

Права дітей:

* «Кожна дитина має право на ім'я і набуття громадянства» /стаття 7 Конвенції про права дитини про права дитини/

* «Дитина має право на індивідуальність» /стаття 8 Конвенції про права дитини/

* «Ніхто не має права розлучати дитину з батьками» /стаття 9 Конвенції про права дитини/

* «Дитина має право вільно виражати свою думку, а також на свободу совісті та релігії» /статті 13-14 Конвенції про права дитини/

* «Дитина не може бути суб'єктом незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконне посягання на її честь та гідність» /стаття 16 Конвенції про права дитини/

* «Дитина не повинна стати жертвою насильства» /стаття 19 Конвенції про права дитини/

* «Дитина має право на користування сучасною охороною здоров'я» /стаття 24 Конвенції про права дитини/

* «Дитина має право на достатній життєвий рівень» /статті 27 Конвенції про права дитини/

* «Дитина має право на освіту» /статті 28-29 Конвенції про права дитини/

* «Кожна дитина має право на відпочинок» /стаття 31 Конвенції про права дитини/

* «Діти не повинні залучатись до примусової праці» /стаття 32 Конвенції про права дитини/

Коли права дитини порушуються:

• Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли перебивають дитину під час розмови, не дають їй можливість висловитись, повідомити про свої потреби, бажання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують статеву недоторканість дитини.

• Коли дитина не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це немає рішення суду.

Незнання закону не звільняє від відповідальності:

Згідно зі статтею 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.

Неповнолітні – це особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов'язує настання повної дієздатності.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

— зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

— попередження;

— догана або сувора догана;

— передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів – від менш суворих до суворіших.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 Кримінального кодексу України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Діти повинні пам'ятати, що вони — людина і громадянин цього світу і ніхто не може позбавити їх своїх же прав. Якщо ж права дітей порушено, то вони мають боротися за них.



За матеріалами Ізяславського районного відділу ДРАЦС

11
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.