Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Історію не перепишеш, пам'ять не зітреш

Історію не перепишеш, пам'ять не зітреш

Історію не перепишеш, пам'ять не зітреш

22 червня 1941 року – 9 травня 1945 року. А міжцими датами 1418 днів і ночей жахливоївійни. Ніхто не знав, жодналюдина на світі не відала, що триватиме вона так довго, щопринесестільки лиха, що до Перемоги буде так далеко.Гинули люди, залишались сиротами діти, німіливід горя матері, сивіливдови, голосили за онукамибабусі. Такою булавійна…

Не оминуло страшне лихоліттявійниі нашого селаКлубівка.На карті населений пункт зазначений, а на справді його немає. На обпаленій вогнем землі чорніють купки щебеню та пічні труби.

Усього 600 дворів спалив проклятий німець, стер з лиця землі велике село Клембівку.

22 лютого 1944 року у село увірвались набронемашинах рота солдат з танкової дивізії СС «Адольф Гітлер» і команди факельників. Почали палити село, розстрілювати жителів. 24 лютого, стріляючи з автоматів, зігнали людей до гурту. Відібрали здорових міцних юнаків, жінок і дівчат, щоб везти їх у Німеччину. Село було оточене з усіх боків і підпалене. Карателівиганяли людей з будинків. Старих, хворих, немовлят, пристрілювали та кидали у вогонь. У цей день дружина партизана Федора Суворова Ліда, народила близнят, гітлерівець витягнув її на вулицю і підпалив будинок, де залишилися немовлята. Убита горем мати кинулася до дітей, але фашист наніс їй удари автоматом, від яких вона й загинула. У чергового по станціїКлембівка Слєпцова була красуня дочка Алла. До війни вона закінчила школу. Її довгою косою та неземною красоюмилувалися всі жителі села. Тендітну Аллу фашистські нелюди катували на очах у батька. А потім кинджалами убили. Батько не виніс цієї трагедії, у нього не витримало серце.

Тацього катам було мало, тоділюдей загнали у приміщення залізничної станції і підпалили його. Тут, у полум'ї заживо згоріло 75 жителів села.

У день пам'яті спаленого села Клубівка, керівництво Клубівської сільської ради, працівники культури, учні школи, вчителі та жителі села, зібралися на сільському кладовищі, на мітинг – пам'ять біля могили, де перехоронені останки заживо спалених на станції односельців, щоб схилити голови перед усіма невинно убієнними. Мітинг відкрив сільський голова В.Юзина, який згадав про страшні лихоліття війни в історії нашого села. Ми не повинні, ми не маємо права забувати, що відбулося 73 десятиліть тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми та кому ми повинні дякувати за це?

Щирими скорботними рядками поезії, шанобливими словами, сповненими гіркого болю, розповідали на мітингу учні Клубівської ЗОШ І-ІІІ ст.про невинно убитих мирних жителів села.

Отець Миколавідслуживпоминальну панахиду за тих, хто мученицькою смертю загинув в пекельному вогні страшної безглуздої війни…

Пройшли роки, минули десятиліття, а трагедія 44-го все одно хвилюватимесерця людей:і тих, хтонародивсяпісля тих страшнихроків, і тих, кого вона зачепиласвоїмчорнимкрилом.Ми будем пам'ятатиминуле в ім'яприйдешнього.

Вічнапам'ять заживо спаленим нашим землякам на станції села Клембівка 24 лютого 1944 року.

За матеріалами Клубівської сільської ради

41
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.