Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Герої не вмирають… (До 4-річниці загибелі Героя АТО Олександра Кушнірука)

Герої не вмирають… (До 4-річниці загибелі Героя АТО Олександра Кушнірука)

Минають роки. На зміну одному поколінню приходить інше. А пам'ять про тих, хто був, жив, мріяв і віддав своє життя в ім'я людства – вічна. Така вічна, як і людські чесноти: гуманізм, добро, чесність, відданість, любов, кохання.

Кожен, хто приходить у цей світ, мабуть, має виконати певну місію.

Добре, що таїна життєвої дороги невідома людині. Але, коли б знали, чи змогли б змінити? Впевнені, що Кушнірук Олександр не змінив би. Його місія на землі була визначена і вибрана ним самостійно. Ніхто не зміг вплинути на хлопця, бо вибір був свідомий – стати військовим. Один раз і назавжди, присягнувши українському народові бути вірним і відданим, не зійшов з цього шляху. До останньої хвилини свого життя обороняв Україну, захищав її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, чесно виконував свій військовий обов'язок. Все так, як присягався.

Між датою смерті і народженням – ціле життя, сповнене радості, пошуку, реалізації мрій, великих досягнень, любовідо своєї землі, людського кохання.

Народившись в Ізяславі у 1982 році, Олександр Кушнірук став його символом, його славою, його мудрістю. Життя героя України бере за приклад молодь міста. Його ім'я золотими літерами закарбоване в назву Ізяславського навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ст.№2, ліцей».

А все починалось у стінах школи. Перша мрія – стати десантником реалізувалась в гуртку «Каскад», яким керував вчитель військової підготовки В.П.Лебедєв. Ще в школі Олександр виконав свої перші стрибки з парашутом.

Мрія батьків про лікарську діяльність сина не здійснилася, бо після закінчення школи у 1999 році, Олександр вступив у військовий інститут ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету.

Закінчивши ВНЗ, прибув до бригади спеціального призначенняміста Ізяслава (А-0553). У 2004 році частину було переведено у м.Хмельницький. Під час проходження служби, молодий лейтенант був командиром групи, роти, начальником штабу – першим заступникомкомандира загонуспеціального призначення окремого полку спеціального призначення Сухопутних військ Збройних сил України. Наполегливість допомогла досягти мети-став офіцером-розвідником.

Життя йшло. Події в Україні розгортались невтішно. Учасники Майдану жертвували своїм життям заради змін в Україні, але сусідня держава, скориставшись цією ситуацією, анексує Крим, вводить свої війська на Східну територію нашої держави. І молоді хлопці України стали першими на захист своєї землі.

Патріотичне виховання і обов'язок заставив Олександра стати в ряди захисників у найперший і найскладніший період війни.

А вдома чекає кохана дружина, діти, друзі, батьки. Кожен хвилюється за нього. Найрідніша згадує перше знайомство, освідчення в коханні, призначення дати вінчання, плани про поповнення в сім'ї. І, здається, все вирішувалось миттєво. Хотілось встигнути зробити все і швидко. Народження першої донечки ознаменувалось першою радістю і щастям. Сім'я кожну вільну хвилину використовує, щоб бути разом. Ці моменти залишилися в пам'яті сім'ї як велике і неповторне задоволення. Дружина отримувала у цей час захист, підтримку, допомогу. Вона відчувала, що є першоосновою у його житті. Через деякий час сім'я поповнюється другою дитиною. Ім'я вибирають разом. Радіє і старша донечка, бо вже має сестру Анюту. Обидві дуже схожі на тата, як ззовні, так і за характером. І знов щаслива сім'я разом. Часто додому з прогулянки повертаються з собаченям, котиком, їжачком.

Молодий щасливий батько, йдучи додому, несе донечкам щось смачне, а дружині дарує квіти, робить приємні сюрпризи. Сім'я подорожує, знайомиться з визначними місцями України, світу. Олександр у цей час і сам щасливий, бо спішив бути поруч, ніби відчував…

Але життя йшло. Робота заставляла удосконалюватись. І Олександр Кушнірук вивчає іноземні мови, виконує миротворчу місію в Молдові. Їде в Чехію, Угорщину, Словаччину. Проходить курси виживання в надзвичайних умовах у Норвегії. І не забуває слати листи дружині – ніжні і чуттєві.

А вона, його єдина, згадує як колись гадала на Андрія і витягла листочок, де було зазначено ім'я – Олександр. А на іншому – спортсмен. Не обходив увагою і друзів, ділився з ними позитивом, заряджав їх своєю енергією. Приємно було з ним спілкуватись, бо мав розширене коло знань, міг підтримати будь-яку тему. Гарне почуття гумору дозволяло розрядити складні ситуації. Усмішка Олександра або Сан Санича, як його по-доброму називали друзі, дарувала настрій.

Життя бігло, скоріше мчало і вносило свої доповнення. Мирний період все більше залишався в минулому і молодий, вже досвідчений Олександр Кушнірук знаходиться в зоні АТО, де займає керівну посаду начальника розвідки бригади, керує операціями виявлення і знешкодження ворога. Не боїться дивитися в очі смерті. Його відвага була прикладом для підлеглих. Вони довіряли йому потаємне, несли свої проблеми, щоб вирішив. А Олександрових здібностей і любові вистачало для всіх.

Зустрічі з братом, обговорення ситуації в країні, згадки про минуле проходили все рідше. Таємницею для усіх було те, що Олександр вже їздив на Східі виконував завдання. Не любив, коли за нього хвилювалися. Із спогадів: «Потім він розділив групу і пішов з одним бійцем далі, бо треба було провести розвідку. Хлопці, які залишилися, розповідали, що почувши вибух, побігли в ту сторону. Спочатку побачили сержанта, і відразу зрозуміли, що той загинув. А Саша лежав на віддалі.

У той день він повинен був їхати на КП бригади, але в останній момент його групу відправили на завдання. Тоді Олександр сказав: «Як я можу поїхати, коли моїх на завдання відправляють?»

Брат Дмитро не хотів вірити і надіявся, що повідомлення про втрату є помилкою. Але телефон Олександра вже не працював. Дорога до нього була довгою і нескінченною. Повідомити рідним було важкою задачею.

В Олександра Кушнірука було велике життя, але могло б бути і велике майбутнє. Він був справжнім професіоналом. Його душа була наповнена любов'ю до людей, світу. Наш герой жодного разу не зрадив своїй місії на землі.

ФОТОКОЛАЖ


За матеріалами Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст… № 2, ліцей» ім.О.Кушнірука

77
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.