Стоматологія
Друк на футболках і чашках

"Фотографія — це момент, який хочеться зафіксувати у пам’яті", - Вероніка Піскун

"Фотографія — це момент, який хочеться зафіксувати у пам’яті", - Вероніка Піскун

Її робочий графік розписаний і розпланований по хвилинах. Вона знає, де і коли має знімати нове замовлення. До розмови вона була зайнята, після розмови – знову. З Веронікою Піскун, комерційним фотографом та співзасновницею агенції, яка займається візуальними комунікаціями, говорили про починання у фотомистецтві, світобачення щодо фотографії, різницю між професіоналом і любителем.

— Коли ти вперше взяла до рук фотоапарат? Як це було?

— Я, здається, змалку була пов’язана з фотоапаратами. Спочатку брала домашню «мильничку» батьків і фотографувала їх, квіти, кота, листочки. У 14 років побачила на полиці в старшого брата плівковий «Зеніт» — подивилася в Інтернеті декілька уроків по налаштуванню та роботі з плівкою, і почала фотографувати подруг, пропонувати їм зйомки, але тоді це було не часто, і швидше хобі. Свідомо фотоапарат потрапив до рук, коли мені було 18 років. Я працювала smm–фахівцем та фотографувала для проєктів на телефон, проте швидко зрозуміла, що хочу робити це професійніше, створювати якіснішу картинку — тоді у моєму житті з’явився перший «дорослий» фотоапарат.

— Що для тебе фотографія?

— Для мене фотографія — це момент, який хочеться зафіксувати у пам’яті. Камера дає можливість зберегти емоцію, настрій чи почуття.

— Де ти навчилася знімати?

— Усім технічним азам мене навчив мій хлопець, який вже фотографував до того. А далі — багато-багато практики, експерименти з постановками, зі світлом і з кольорокорекцією. Я пропонувала зйомки усім подругам, завжди запитувала їхню думку щодо результату, враховувала усі погляди, аналізувала свої помилки, ретельніше готувалася до зйомок. Проте не можу сказати, що я вже «навчилася» — це нескінченний процес, завжди є куди рости, і я точно знаю, що ще багато чого не знаю.

— Як це захоплення перетворилося на професію?

— У мене це спрацювало навпаки — я почала фотографувати «по роботі»: предметні та food-зйомки для проєктів, які вела на той час. Тобто на початку отримувала оплату за фото, а пізніше відкрила для себе індивідуальні портретні зйомки – це стало не просто хобі, а справжнім захопленням.

— Скільки вже працюєш фотографом? Чи хотілося «відкинути» фотоапарат і зайнятися чимось іншим?

— Фотографом працюю вже 3 роки. Інколи, я була б рада себе клонувати, тому що ідей безліч, а часу на втілення — немає. Окрім фото мені подобається працювати у графічному дизайні, захоплює тема дизайну інтер‘єрів. Можливо, колись я б освоїла цю сферу.

— Наскільки я знаю, ти є співзасновницею агенції, яка займається візуальними комунікаціями, які проблеми вам довелося подолати на шляху до успіху?

— Мабуть, найбільш відчутними для нас були технічні проблеми. Наприклад, коли «летять» карточки, тобто псується картка пам‘яті, на яку записувались фото, і усі роботи зі зйомки втрачаються. Часом забували або губили важливу техніку. А нещодавно у нас вкрали ноутбук, на якому було декілька, ще не відданих клієнтам, зйомок — ми їх також втратили.

— Що і кого ти любиш знімати найбільше?

— Найбільше я люблю індивідуальні жіночі портрети. Для мене це спосіб «перемкнутися», поспілкуватися з дівчиною чи жінкою, яка прийшла до мене на зйомку, обмінятися думками та енергією. Також люблю зйомки їжі — це завжди дуже естетично, смачно, а ще часто фотографам після зйомки дістається їжа, яку вони фотографували. (сміється)

— Як ти налагоджуєш контакт, коли з людиною дуже важко працювати?

— Усе через спілкування. Інколи я можу навіть вимкнути камеру, і почати про щось розпитувати, у цей час змінювати декорації, чи просто сидіти або стояти навпроти. І ще я завжди жартую, а коли бачу, що контакт між нами є — вмикаю камеру, і все проходить як на одному диханні.

— Чи є якісь тренди в фотографії або для фотосесій?

— Буває, що у когось одного виникає ідея, і фотографи її підхоплюють, інтерпретують у своєму стилі. Але, загалом, це завжди індивідуальне бачення. Зараз тренд на природність, простоту та пустоту у кадрі, проте роботи фотографів, які знімають в іншій стилістиці є не менш актуальними.

— Де знаходиш натхнення для творчості? Фотограф по-твоєму: це художник чи майстер по роботі з фототехнікою?

— Фотограф — це завжди митець, але я за те, щоб мистецтво було підкріплене знаннями та загальноприйнятими правилами по роботі з технікою, світлом та кольорокорекцією. Поєднавши знання та бачення — ми отримаємо мистецтво. Для мене найбільшим натхненням є подорожі і люди. З подорожами зараз складно, тому намагаюсь оточувати себе цікавими, творчими, талановитими людьми.

— Які можеш назвати плюси та мінуси професії?

— Серед плюсів — знайомства, спілкування, можливість працювати (фотографувати) у різних куточках світу, не прив’язуватися до одного місця, реалізація своїх ідей, свого настрою. З мінусів — це творча професія, тому коли у тебе немає сил чи натхнення, нелегкий період чи емоційний стан у житті, дуже складно «витягувати» з себе це через силу, хочеться творити лише у стані творчого натхнення.

— Хто із всесвітньо відомих фотографів тобі подобається?

— Енні Лейбовіц, Пітер Ліндберг — це ікони у світі фотографії. Мрію одного дня поставити на полицю вдома книгу Пітера Ліндберга, де зібрані усі його видатні портрети.

— Можеш поділитися цікавими історіями зі зйомок?

— Зазвичай, індивідуальна зйомка у мене триває одну годину. Нещодавно до мене прийшла дівчина, у неї було з собою чотири образи — ми відфотографували все за п’ятнадцять хвилин, хоча здавалось, що минуло дві години. Зараз це одна з найкращих моїх зйомок, а зроблені кадри – найулюбленіші. Але бувають і «проколи». Одного разу я переплутала дати, і записала зйомку на день пізніше, ніж вона мала б бути. Модель зайшла в студію, коли я спокійно обідала, і зрозуміла, що щось тут не те. Виявилося, що зйомка у нас з нею сьогодні, а не завтра, але ми разом посміялися, та провели класну зйомку. Добре, що камера у цей день була зі мною!

— Чи була в тебе особиста фотовиставка? Коли буде?

— Ще ні, але колись я б хотіла створити виставку. Проте, ідеї фотопроєкту для виставки у мене ще немає, тому усе ще попереду.

— На сьогодні фотографів є багато. Будь-хто купляє професійну техніку і називає себе фотографом. Втім, що для тебе повинен вміти справжній фотограф, окрім як розбиратися у техніці?

Так, це правда. Роботу фотографів зараз знецінюють, адже кожен початківець з камерою в руках спішить називати себе фотографом. Але справжній фотограф, на мою думку, повинен добряче «набити руку» з налаштуваннями камери та кольорокорекцією – саме ці дві речі найбільше впливають на якість картинки. Можна мати красиве бачення, багато ідей, проте це все реалізується вдало лише тоді, коли є практика роботи з налаштуваннями, зі світлом, та з «повзунками» в Lightroom.

— Які поради ти могла б дати фотографам-початківцям, які мріють про професійну кар’єру?

— Багато-багато практикуватися. Фотографувати друзів, знайомих, пропонувати зйомки незнайомцям, і таким чином вчитися спілкуватися, знаходити спільні теми.

Якщо ви предметний фотограф чи фотограф їжі — практикуйтеся фотографувати страви вдома. Наприклад, можете купити декілька видів хліба, взяти борошно, колоски, лляну скатертину та спробувати зробити уявну зйомку для пекарні — пізніше ви зможете використати ці фото у портфоліо. Потенційний замовник побачить ваші вміння, та захоче придбати у вас зйомку для свого продукту. Ніколи не чекайте запитів, фотографуйте усе, що вас оточує — рано чи пізно це «зачепить» когось, і до вас прийде перший клієнт.

Аліна Ріжко

125
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.