Стоматологія
Друк на футболках і чашках

Українська Національна Рада (УНРада) у Києві 1941–1942 років

Українська Національна Рада (УНРада) у Києві 1941–1942 років

Сьогодні виповнюється 75 років з часу утворенняУкраїнської Національної Ради (УНРада) у Києві — політично-громадського надпартійного утворення передпарламентарного типу. Ця подія є невід'ємною складовою частиною героїчного Чину Організації Українських Націоналістів під час Другої світової війни та подвигу учасників Похідних груп ОУН 1941 року у змаганнях за Українську Самостійну Соборну Державу.

Одним із ключових завдань Похідних груп ОУН було виявити, пробудити, мобілізувати і організувати ті українські сили, які могли стати основою будівництва підвалин відновленої української державності.

Фактично одразу після прибуття до Києва, Провід ОУН на східних українських землях розгорнув підготовчу працю для створення загальноукраїнського представницького органу, який мав виконувати функції своєрідного парламенту і стати легітимним політичним репрезентантом України в умовах політичного вакууму, що утворився на її території після припинення діяльності радянської адміністрації. У цьому зв'язку цілком логічними були кроки ОУН по створенню Української Національної Ради в Києві, яка мала на першому етапі поширити свій вплив на центральну, східну та південну Україну, а, згодом – на всі українські землі.

5 жовтня 1941 року відбулися Установчі Збори, на яких було проголошено створення Української Національної Ради. За спогадами М.Величківського, на зборах були присутні 130 учасників включно з гостями. Жодних представників німецької окупаційної влади на зборах не було. Головою Української Національної Ради було обрано Миколу Величківського. Також було сформовано Президію УН Ради. Збори затвердили Декларацію УН Ради, в якій наголошувалося на продовженні традицій визвольних змагань українського народу та державного будівництва під проводом Симона Петлюри і зазначалося, що Українську Національну Раду створено для „порядкування життя українського народу". Висловлювалася надія, що в нових умовах вдасться відновити українську державу і містився заклик до населення сприяти відбудові політичного, громадського, культурного і економічного життя в Україні. Також було схвалено відозву УН Ради, в якій містився докладний історичний екскурс минулого українського народу, що обґрунтовував його права на власну державність, стверджувалися повноваження УН Ради, надані їй Установчими Зборами, та окреслювалися ті завдання, які вона ставить перед собою. Незабаром Президія УН Ради перейшла в інше приміщення в центрі Києва і розташувалася в приміщенні Академії наук на вул. Короленка.

Персональний склад УН Ради постійно розширювався за рахунок включення до нього нових представників та делегацій з різних регіонів України. Серед учасників УНР називають також членів похідних груп ОУН інженера і знаного кобзаря Михайла Телігу, який мав представляти Кубань, та відому поетесу Олену Телігу.

Під егідою Української Національної Ради була розгорнута доволі масштабна система дій по організації різноманітних аспектів українського життя. Зокрема, за дорученням Президії УН Ради проф. О.Корсунський був одним із організаторів вчительських конференцій у Києві в першій половині жовтня 1941 року щодо відновлення роботи шкіл, у її компетенції перебувало призначення директорів гімназій. За її наслідками було відкрито близько 70 шкіл та 30 гімназій. Організовано безкоштовне харчування дітей та ряд дитячих будинків, опіку над інвалідами. Заходами Президії УН Ради булопоновлено роботу Київського університету (ректор проф. К. Штепа) та Київського політехнічного інституту (ректор проф. М. Величківський). Також розпочали роботу інститут харчової промисловості та медичний інститут. Було відновлено роботу Української Академії Наук (президент академік В. Плотников, вчений секретар проф. Чудинов). Створено Спілку українських письменників (голова О. Теліга, заступник Вінницький, секретар І.Рошко-Ірлявський). Було налагоджено видання в Києві 50-тисячним тиражем газети „Українське слово" (головний редактор І.Рогач) з літературно-мистецьким додатком журналу „Літаври" (головний редактор О.Теліга). На засіданнях Президії УН Ради затверджено статути і засновано Всеукраїнську Кооперативну Спілку (голова О.Перевертун, виконавчий директор І.Назаркевич), сільськогосподарську кооперативну спілку Сільський господар (прізвище голови не встановлено, фігурує скорочення „К.", за фахом інженера-агронома). Почали діяти Спілка Українських Купців, Спілка інженерів і техніків, а також інші спілки. Створено Український Червоний Хрест (голова О.Левитський, заступник Богатирчук), Союз українського жіноцтва (голова О.Скорубська). Відновлено діяльність „Просвіти", структури якої на місцях швидко перетворювалися на масові організації. Були вжиті заходи по відродженню Української Автокефальної Православної Церкви на чолі із митрополитом Полікарпом, надана допомога у створенні Української Церковної Ради та затверджено її статут. На пропозицію на той час вже голови Галицької Української Національної Ради у Львові митрополита А.Шептицького, наприкінці листопада 1941 р. постало питання про затвердження державного герба України. Виконуючи свої репрезентативні функції, Президія УН Ради була змушена постійно звертатися до німецьких окупаційних органів із клопотаннями, скаргами та апеляціями у зв'язку з діями окупантів по відношенню до місцевого населення і зверненнями киян та жителів інших регіонів України.

Активна діяльність ОУН в Києві не могла не опинитися в полі зору як німецьких спецслужб, так і комуністичного підпілля. Опубліковані архівні матеріали переконливо засвідчують, що і одні, і другі пильно стежили за нею.

Наприкінці листопада 1941 року від стеження німецькі спецслужби перейшли до прямих репресій проти націоналістичного підпілля.

27 листопада 1941 р. членів керівництва Української Національної Ради, серед яких були голова Ради М.Величківський та референт зовнішніх зв'язків О.Бойдуник викликали до представників райхскомісара Е.Коха і оголосили текст про заборону діяльності УН Ради. При цьому їм було рекомендовано, аби Рада згорнула свою діяльність тихо, без ускладнень для німців та збурень в українському середовищі. Представники УН Ради відмовилися розглядати питання про заборону діяльності Ради, поки німецька сторона офіційно не передасть їм на руки документ про її ліквідацію. 28 листопада нацисти оголосили про закриття в Києві вищих навчальних закладів (в тому числі Університету та КПІ) і припинення діяльності Української Академії наук. Всім стало зрозуміло, що над українським підпіллям у Києві нависла смертельна небезпека.

Перша хвиля масових арештів членів ОУН в Києві почалася в середині грудня 1941 р. В січні 1942 р. прокотилася нова хвиля арештів.

В умовах нацистського терору на таємній нараді Проводу ОУН в Берліні було вирішено напряму звернутися до очільників рейху та з меморандумом про жорстокість німецької політики в Україні. Нелегально прибувши до Києва 13 січня 1942 року, О.Бойдуник був доставлений на квартиру голови УН Ради М.Величківського, який від імені УН Ради в Києві підписав примірники меморандуму, адресовані до Гітлера та рейхскомісара України Коха.Згодом меморандум був підписаний також від уряду УНР в екзилі А.Лівицьким, від УН Ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, від Ради українських комбатантських організацій генералом М.Омеляновичем-Павленком, від ОУН полк. А.Мельником.Жодної відповіді на цей документ українці не отримали. Вочевидь, у найвищих колах нацистської Німеччини меморандум був розцінений як виклик, відповіддю на який стало посилення переслідувань національно-свідомих українців.

7-9 лютого 1942 р. по Києву прокотилася чергова хвиля репресій проти ОУН.

Однак історія Української Національної Ради в Києві не завершилася. М.Величківський надалі здійснював свої повноваження її голови під час свого перебування у Львові.


18
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.