Цирк Віват-Алє

Не хлібом єдиним живе людина

image

Пам'ять людська… ти могла б убити нас, якби не мала рятівної здатності забувати.

Багато малих і великих подій заховала ти назавжди в своїх архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадуть пилом забуття бо пройняті вони болем не одного покоління.

З болем в серці згадуємо кожен раз ті страшні цифри 1941-1945, що несуть у собі скільки болю і страждань, та водночас в пам'яті постають живі героїтого часу – наші ветерани.

Немає краю тому героїзму, мужності, любові до рідної землі та сили, яку крізь роки пронесли наші любі сивочолі герої. Ніколи нашу пам'ять не залишають довгих 1418 днів і ночей, не залишають серце померлі побратими і гортає пам'ять свої скорботні сторінки.

І ось, в погожий грудневий день працівники Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП України в Хмельницькій області, спільно з представниками спілки ветеранів ОВС Хмельницької області переступаємо поріг завжди затишного та гостинного подвір'я нашого ветерана Шпинюка Степана Павловича. Як завжди привітний і усміхнений Степан Павлович зустрічає гостей в день свого 95-річчя.

Степан Павлович на своєму життєвому шляху зустрів безліч перешкод, багато болю і страж

дань принесли йому війни, але немає межі його героїзму, він мужньо переборов всі перешкоди і назавжди залишився патріотом своєї країни.

Народився Шпинюк С.П. в с. Межигір'я, Білогірського району, Хмельницької області в далекому 1920 році. В 1940 році Степан Павлович був призваний до лав Радянської армії.

Війна для нашого, ще тоді юного, солдата почалася в 1941 році з оборони Москви. Воював Степан Павлович гідно, відстоюючи свою Батьківщину, за що згодом був нагороджений медаллю за бойові заслуги.

Степан Павлович охоче поділився з нами спогадами про ту страшну сторінку історії нашого народу. Війна була важка, жорстока і довготривала, але він пройшов її до кінця, був нагороджений величезною кількістю подяк, медалей і орденів, але найважливішими з них для ветерана є бойовий Орден Слави та Медаль за бойові заслуги.

Війну закінчив Степан Павлович в Кенігсберзі (на даний час м. Калінінград, Російська Федерація).

Але на цьому служба Державі та народу для Шпинюка С.П. не закінчилася, а повернулася ще одним випробуванням мужності, сили та героїзму. Доля закинула його на далекий Схід, на війну з Японією. Ця війна теж залишила свій слід в пам'яті та серці ветерана.

Після закінчення цієї війни Степан Павлович вирішив продовжити свою службу в військових структурах СРСР та прийняв рішення вступити наслужбу в правоохоронні органи та закінчив Львівську школу міліції. В 1947 році та пішов нести службу в Плужненський районний відділ міліції оперуповноваженим по боротьбі з економічною злочинністю.

Працював Степан Павлович, як завжди, гідно та в 1959 році під час реформування нашого району, було створено районний центр в м. Ізяслав Шпинюк С.П… залишився берегти спокій жителів с. Плужне та був призначений на посаду дільничного інспектора міліції, де і дослужив до заслуженого виходу на пенсію 1975 року.

За період служби Степан Павлович неодноразово був нагороджений відзнаками, медалями та цінними подарунками. Не забуває країна заслуги перед народом України навіть після виходу на заслужений відпочинок, кілька років тому Шпинюку Степану Павловичу було присвоєно спеціальне звання полковник міліції, а в честь відзначення 70 років перемоги над фашистськими загарбниками на нацизмом в Європі, згідно Указу Президента України від 21.04.2015 № 222/2015 було присвоєно військове звання полковника збройних сил України.

Ми горді тим, що у нас з'явилася можливість завітати в гості до цієї людини. Не одне покоління дільничних інспекторів міліції охороняло спокій жителів с. Плужне після виходу Степана Павловича на пенсію, але для кожного з них він був вірним учителем, порадником і другом. Так склалися відносини з дільничним інспектором міліції і цього разу. Дільничний Кравець Олександр Володимирович частий гість в домівці Шпинюків. Він стверджує, що Степан Павлович це один із наймудріших людей, які зустрічалися Олександру Володимировичу на його життєвому шляху.

Варто також відмітити, що Степан Павлович є прикладом не лише для багатьох поколінь дільничних інспекторів міліції, але й, звичайно, для своїх дітей та внуків. Так, внук Степана Павловича, Павло Вікторович також вирішив присвятити своє життя службі державі та народу України. Павло Вікторович також несе службу в органах внутрішніх справ України, раніше служив в міліції, а зараз, бажаючи і надалі захищати спокій громадян, проходить атестування на службу до Національної Поліції України. Сили і наснаги онукові нашого героя.

А для Степана Павловича хотілося б побажати ще довгих і довгих років життя, здоров'я, підтримки найрідніших людей, а також невичерпної любові до життя.

Правду кажуть, що не хлібом одним живе людина, вона живе рідною землею, любов'ю та підтримкою рідних, тим невичерпним почуттям доброти та бажання допомогти оточуючим, бажанням захистити слабких та жити на своїй рідній землі.

Цього всього вчить нас історія нашого вчителя, героя та просто Людини з великої літери Шпинюка Степана Павловича.

0
17.12.2015

Коментарі

Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Ковані вироби
Гарантійне та післягарантійне обслуговування побутової техніки
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.