Стоматологія
Друк на футболках і чашках

​Можна змінити країну проживання, але вирвати Україну з серця – неможливо

​Можна змінити країну проживання, але вирвати Україну з серця – неможливо

Кожна людина хоче жити щасливо, в достатку і забезпечити своїм близьким кращі умови для життя. Для цього українцям часто доводиться обирати трудову міграцію. До прикладу, у 2021 році на заробітки за кордон виїхали 1 167 000 українців, що на 11 % більше, ніж у 2019 році. Більшість із них повертаються назад і витрачають зароблені гроші на території Україні. Однак є й ті, хто відкрив для себе нові можливості в іншій державі і вирішив там залишитися.

Та де би не був українець, в його серці завжди палатиме щира любов до своєї Батьківщини. Такий наш генетичний код і війна стала тому доказом. Саме у цей складний час для нашої держави українці з усіх куточків світу об'єднуються заради того, щоб швидше наблизити перемогу.

Одним із таких людей є наш земляк Анатолій Михайлович Корнійчук, який виріс у селі Ріпки, що на Ізяславщині. Він уже 23 роки проживає в Іспанії разом зі своєю сім'єю.

«Ми переїхали сюди наприкінці 1999 року. Тоді в країні була складна ситуація і нам просто доводилося виживати, не дивлячись на те, що я професійний військовий. Спочатку планував приїхати до друга попрацювати на рік, але, врешті, зрозумів що хочу залишитися в Іспанії. Тому через деякий час забрав сюди дружину з сином.» — розповідає пан Анатолій.

Через кілька років у них народилася донька Христина. Подружжя одразу вирішило спілкуватися з дівчинкою українською мовою, аби вона пам’ятала про свою національну ідентичність. Вони розуміли, що таке рішення створить певні труднощі для адаптації Христини у школі та комунікації з однолітками. Та ці проблеми дівчина подолала: сьогодні вона вільно спілкується, читає, пише рідною мовою. І, при цьому, так само добре знає іспанську.

З 5 років дівчина почала займатися художньою гімнастикою (до школи діти в Іспанії ідуть з 3 років – П). Під час першого шкільного чемпіонату її одразу помітили представники професійного клубу і запропонували батькам віддати доньку у великий спорт.

«Сьогодні моїй Христині 17 років і вона є членкинею Збірної Іспанії з художньої гімнастики. Така визначна подія могла статися раніше у її житті, але при народжені ми зареєстрували доньку як українку. І через те, що вона не мала іспанського громадянства, представляти країну на змаганнях не дозволялося. Коли їй виповнилося 16 років, вона отримала паспорт, громадянство і, разом з тим, можливість стати членкинею Збірної. Ми вважаємо, що ще багато років так буде, адже вона займається своєю справою і мріє прийняти участь в Олімпійських іграх. » — розповідає Анатолій Михайлович. ( Номер Христини з художньої гімнастики: відео )


Місцеві мешканці дуже цінують і поважають Христину та її сім’ю. Саме тому, коли росія розв’язала повномасштабну війну проти України, іспанці не змогли залишатися осторонь. Тренер клубу, у якому раніше тренувалася дівчина, вирішив організувати благодійний спортивний турнір з художньої гімнастики. Усі вилучені кошти були спрямовані на підтримку українського народу та армії.

«Ідея турніру виникла раптово. Нас повідомили про це за 10 днів до початку, хоча організація розпочалася за 2 місяці. Долучився до цього місцевий муніципалітет і два місцеві клуби: «DISTRITO III», «Iplasea Alcalá». Участь у турнірі взяло 250 дітей з усієї країни і тривав він цілий день – з 9 ранку до 9 вечора.

Оскільки ця подія відбувалася перед українським Великоднем, моя дружина приготувала пасочки для дітей та членів журі. Все пройшло набагато краще, аніж ми очікували. І я вдячний кожному тренеру та спонсору, які не залишилися осторонь.» — ділиться своїми враженнями пан Анатолій.

Турнір відбувся в місті Алькала-де-Енарес, де й проживає родина Корнійчук. Зокрема до нього долучилася ще одна наша землячка з Білогір’я – Світлана Муляр, яка зараз також мешкає в Іспанії. Зі свого боку вона виділила 3000 євро на організацію.

Вхідний квиток коштував 5 євро. В результаті організаторам турніру вдалося зібрати більше 10 000 євро, які вони згодом переказали на Україну.

«Сьогодні вся моя робота зосереджена на зборі та відправці гуманітарної допомоги. Ми вже відправили 6 трейлерів до організацій Рівного, Львова. Близько 8 фургонів військового екіпірування вже надійшло нашим захисникам: тепловізори, бронижелети, каски. На 110 тис. євро купили і відправили медикаментів.

На Ізяславщину та Білогір’я ми нічого не надсилали, тому що ситуація в цих районах стабілізована. Головні поставки зосереджені на Харківщину, Сумщину, Дніпро, Херсон, адже там немає нічого. У мене брат і друзі на передовій і я дізнаюся про потреби безпосередньо від них. Тому краще всі кошти залучати туди, де це сьогодні найбільш актуально.» — пояснює Анатолій Михайлович.

Він помічає, що останнім часом в людських серцях війна стає буденністю. Але наголошує, що допомога з їхнього боку не може зупинятися – вона постійно та безперебійно надходить і буде надходити до України.

«У нас тут є клієнти, знайомі росіяни, які допомагають Україні. Я особисто знаю людей, які виділяють по 40 000 євро для того, щоб купити швидкі для нашої країни. Але я також знаю фальшивих людей, які проживають тут в Європі, мають іспанське громадянство, але ходять із тією «зеточкою» і організовують підпільні збори. Це морально слабкі люди, вони не можуть зробити нічого в своєму житті, нічого досягти і лише за рахунок цієї демонстрації вони самостверджуються. Навіть коли до них дійде правда – вони не змінять своєї точки зору. Людина, яка нічого не варта, буде все більше доводити тобі щось, демонструвати, знаючи, що вона не права.» — пояснює пан Анатолій.

За його словами, російський народ розуміє тільки слово сили. Вони завжди на стороні того, хто до них прийде «з батогом». Це люди, які звикли бути рабами. Російські військові не знають за що вони воюють, тому що звикли просто виконувати накази. На думку пана Анатолія, основна маса розумних і грамотних людей одразу виїхали з цієї країни, тому що залишатися в такій системі неможливо.

«На сьогоднішній день українські військові – це ті люди, які об’єднані ідеєю про свободу та краще майбутнє. Наші цінності з росіянами різні. І повірте, майбутнє України – дуже велике!» — впевнено наголошує чоловік.

Анатолій Михайлович має власну будівельну фірму «LATERES GROUP», яка спеціалізується на конструюванні люксового житла. Тому чоловік впевнений, що поїде відбудовувати Україну разом зі своєю командою. Вони вже почали підбирати важку техніку, автомобілі, грузовики, екскаватори для цього проєкту. Чоловік впевнений, що вони зроблять Україну ще кращою, аніж вона була раніше.

«Життя невинних людей, на жаль, не повернути. Та ми будемо намагатися компенсувати завдані збитки якісним житлом і сучасною інфраструктурою. Перемога за нами!» — наголошує пан Анатолій.

Ось така душа справжнього українця: ти можеш змінити країну проживання, отримати ще одне громадянство, облетіти всю земну кулю, але вирвати Україну з серця – неможливо. Кращого місця, аніж рідна Батьківщина, у цілому світі не знайти. Тож таку сильну націю ворогу ніколи не здолати!


Наталія Поплавська

247
RSS
Ірина Федьович
16:32
Слава Україні! Дякую за статтю! Я особисто знаю Анатолія, багато про нього чула і приємно було читати про його допомогу. Якщо є такі люди, то ще більше віриться в перемогу і в те, що ми варті вижити і процвітати. героям слава!
Завантаження...
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.