30 років без Івана Миколайчука

image

30 років без Івана Миколайчука

03 серпня, 30 років тому, відійшов у вічність один з найвідоміших українських акторів, кінорежисер, сценарист, знакова постать українського кінематографа ХХ століття — Іван Миколайчук (1941-1987).

Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком, натхненником повернення до власного коріння. Для української нації він – творець безсмертного образу позитивного героя, який протягом тривалого часу пробуджував національний дух.

«Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко», — так сказав про Івана Миколайчука Сергій Параджанов – людина бездоганного смаку і чуття на справжнє і на фальшиве.

Іван Миколайчук – був харизматичною особистістю, яка в артистичному світі здобула справжнє визнання в широкому світі, і насамперед — на європейському просторі. У період 60-70-х років майже жоден фільм не обходився без його участі. На екрані він зіграв 34 ролі, став автором 9 сценаріїв, в 2 фільмах виступив режисером. Запам'ятовувався актор навіть тоді, коли йому по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого.

Незважаючи на величезну популярність серед народу, звання народного артиста в радянські часи актор не отримав.

Попри людську любов та жорстку цензуру Миколайчук одним своїм виглядом на екрані будив у приспаній українській душі якісь прадавні згадки про гідність, волю і незалежність. Він був наділений незвичайною енергетикою, за допомогою якої увійшов у душі глядачів. Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському. «Анничка», «Захар Беркут», «Вавилон ХХ», «Спокута чужих гріхів», «Повернення Батерфляй», «Канал», «Украдене щастя», «Камінна душа», які піддавалися жорсткій цензурі.

Дедалі важче стало доводити своє право бути українцем і у творчості, і в житті.

Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. 3 серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало. Тепер він спокійно спочиває на околиці Байкового, за 40 кроків від могили свого побратима Леоніда Бикова.

На жаль, душа Івана Миколайчука завмерла тихо на вічно в Києві 30 років тому, проте живе вона серед свого народу в Україні. При забороні національних настроїв і визвольних рухів Миколайчук довів, що героїчною людиною може бути борець за українську незалежність.


0
03.08.2017

Коментарі

Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...
Ковані вироби
Гарантійне та післягарантійне обслуговування побутової техніки
Друк флаєрів, візиток. Банери, наклейки. Бланки. Печатки та штампи. Тел.: 096 783 27 71.